Державні акти на право власності на земельні ділянки: державна лотерея чи чергова чиновницька інновація?

Оформлення державних актів на право власності на земельні ділянки – одне з найгостріших питань, яке і досі не знаходить правильного вирішення ситуації а ні у стінах Верховної Ради, а ні у інших уповноважених органах. Так, згадаймо, Конституція України проголошує землю та її надра об'єктами права власності Українського народу та гарантує кожному громадянину України право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Проте недосконалість чинного земельного законодавства України та банальна бюрократія навряд чи дозволяють реалізувати дане право на практиці.

5 серпня 2009 року Кабінетом Міністрів України з метою спрощення процедури оформлення та видачі громадянам України у 2009 та наступних роках державних актів на право власності на земельні ділянки було прийнято Постанову № 844 «Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України», якою був затверджений порядок оформлення та видачі таких державних актів. Відтепер роботи з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що засвідчують право на земельну ділянку громадянам, заповнення і державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку здійснюватиметься для громадян безкоштовно за рахунок Державного бюджету.

Для одержання державного акта на право власності на земельну ділянку громадянин або уповноважена ним особа за місцем розташування земельної ділянки зобов’язаний подати сільському, селищному, міському голові або уповноваженій ним особі адресовану територіальному органові Держкомзему заяву про видачу такого акта. Пунктом 2 Порядку безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки встановлений виключний перелік документів, які мають бути додані до заяви:

1) копія документа, що посвідчує особу;
2) засвідчена в установленому порядку копія довіреності - для уповноваженої особи;
3) копія документа про присвоєння ідентифікаційного номера згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;
4) копія рішення про передачу земельної ділянки у власність, прийнятого органом місцевого самоврядування чи районною держадміністрацією, а також у разі наявності - технічна документація із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право на земельну ділянку (далі - технічна документація), або проект відведення земельної ділянки, виготовлений та затверджений до 15 серпня 2009 року.

Видача державного акта на право власності на земельну ділянку здійснюється представником районного (міського) підрозділу Центру кадастру у строк, що становить не більш як 30 робочих днів після надходження заяви про його видачу, за місцем розташування земельної ділянки.

Проте, слід проаналізувати й інші сторони даного нормативного документу, - в першу чергу його політичний аспект. Замість того, щоб дійсно підвищити ефективність роботи державних земельних органів та спростити процедуру виготовлення і видачі землевпорядної документації, в нашій країні відбувається дещо феноменальна передвиборча агітація шляхом пришвидшеної роздачі актів на землю. Такі дії не тільки викликають підвищений штучний ажіотаж серед пересічних громадян України, а й перешкоджають роботі земельних органів та сприяють підвищенню зловживань при оформленні та видачі державних актів на право власності на землю.

Також зазначимо цікаву деталь: складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку громадянам, та заповнення і державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку здійснюється безкоштовно за рахунок коштів Державного бюджету, а саме – коштів Стабілізаційного фонду за напрямом «інші витрати», передбачених п. 22 частини першої ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України» у розмірі 5, 95 млрд. гривень.

Втім, Постановою від 9 вересня 2009 року № 951 «Про спрямування у 2009 році коштів Стабілізаційного фонду для здійснення заходів з безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки» розмір даних коштів був зменшений до 0, 5 млрд. гривень. Але ж ми усі розуміємо, що витрати, зазначені у даній Постанові, у своєму співвідношенні явно не співпадають з реальними витратами на проведення робіт з землеустрою, виготовлення документів, судячи по надмірній кількості виданих державних актів. При чому, Закон України «Про Державний бюджет на 2010 рік» на сьогоднішній момент так і не прийнятий, а кількість виданих державних актів на право власності на земельні ділянки зростає, що явно негативно вплине на і так незбалансований фінансовий документ країни.

Нагадаємо, що відповідно до ст. 46 Бюджетного кодексу України, якщо до початку нового бюджетного періоду не набрав чинності закон про Державний бюджет України, Кабінет Міністрів України має право здійснювати витрати Державного бюджету України відповідно Бюджетного кодексу України з наступними обмеженнями:

1) витрати Державного бюджету України можуть здійснюватися лише на цілі, які визначені у законі про Державний бюджет України на попередній бюджетний період і одночасно передбачені у проекті закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданому Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України;

2) щомісячні видатки Державного бюджету України не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків, визначених законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний період, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 15 та частиною четвертою статті 23 Бюджетного кодексу України;

3) до прийняття закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період провадити капітальні видатки забороняється, крім випадків, пов'язаних з введенням воєнного чи надзвичайного стану, оголошенням окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації, видатків, пов'язаних з капіталізацією банків, та видатків, що здійснюються із Стабілізаційного фонду.

Проте, найбільшою проблемою реалізації Постанови Кабінету Міністрів України № 844 від 5 серпня 2009 року є тиск та надзвичайна навантаженість на земельні органи, спричинені передвиборчими перегонами та надмірними політичними амбіціями. А це матиме ряд негативних наслідків як для самих земельних органів, так і для громадян, які «реалізували право власності на землю».

Адже підвищений режим роботи земельних органів та відповідних організацій підвищує ризик допущення помилок у землевпорядній документації, оскільки на проведення усіх необхідних обстежувальних, польових та камеральних робіт елементарно не вистачає часу. Отже, одного прекрасного дня, коли «земельна» ейфорія трохи вщухне, та пройдуть, нарешті, вибори, може виявитись, що у земельної ділянки два, а то і більше власників, розмір земельної ділянки, зазначений у технічній документації не відповідає дійсним розмірам земельної ділянки, або ж виникне інша цікава ситуація. І своє право власності на земельну ділянку прийдеться доводити вже в суді, де розгляд справ може тривати роками.

Крім того, хотілось би звернути увагу на те, що пункт 6 Порядку безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 року № 844, містить цікаве посилання на те, що технічна документація, яка виготовляється відповідно до цього Порядку, не підлягає погодженню з природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини, що є великою лазівкою для зловживань у сфері землекористування.

І, найголовніше, 22 грудня 2008 року у Верховній Раді Україні був зареєстрований проект Закону № 3533 «Про податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки» (ініційований, до речі, Кабінетом Міністрів України). Відповідно до ст. 3 даного Законопроекту № 3533 об'єктом оподаткування є віднесені до житлового фонду відповідно до Житлового кодексу України будівлі, які перебувають у власності платників податку - фізичних осіб або платників податку - юридичних осіб. Ставка податку в розрахунку на рік становить 1 відсоток суми місячного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового періоду за 1 кв. м загальної площі об'єкта оподаткування. Знаходиться на розгляді у Верховній Раді України і інший Законопроект № 2143 «Про ринок земель», також ініційований Кабінетом Міністрів України.

Чи не призведе прийняття двох даних нормативних актів до ряду проблем для новоспечених власників земельних ділянок? Зокрема, до неможливості сплачувати податки та утримувати дану земельну ділянку?

Наприкінці хотілось би відмітити, що навряд чи прискорена видача державних актів покращить соціально-економічну ситуацію в країні. Адже вибори завершаться, а ринок землі в Україні так і залишиться у нинішньому стані – з недосконалим законодавством, де один нормативний акт протирічить іншому, корумпованими державними органами та мінімальним фінансуванням. То яким же чином у такій ситуації можливо повноцінно реалізувати свої права, гарантовані Конституцією України?