Звернення Пленуму Вищого адміністративного суду України до Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Ради суддів України, Генеральної прокуратури України та Державної судової адміністрації України

  
Відповідно до Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову і є одним із чинників забезпечення демократичного устрою в державі.

Судді як носії судової влади за Конституцією України та законами України від 7 лютого 2002 року N 3018-III "Про судоустрій України" та 15 грудня 1992 року N 2862-XII "Про статус суддів" забезпечують здійснення правосуддя відповідно до встановленої процедури. Цими законами передбачено  неприпустимість втручання у здійснення правосуддя, впливу на суд або суддів у будь-який спосіб, неповаги до суду та встановлення відповідальності за такі діяння.

Незалежність судової влади, її рівність із законодавчою та виконавчою владою є невід'ємними ознаками правової держави, в якій кожен має право на судовий захист своїх прав і свобод. Незалежність судів встановлена в Україні як конституційний принцип організації та функціонування судів з метою забезпечення права осіб на такий захист. Недоторканність суддів не є їхнім особистим привілеєм, а лише одним із елементів статусу суддів, та має публічно-правове призначення забезпечити здійснення правосуддя незалежним, неупередженим і справедливим судом.

Таким чином, реалізація зазначених правових гарантій здійснення правосуддя є необхідною передумовою належного виконання судом своїх конституційних функцій із забезпечення дії принципу верховенства права, захисту прав і свобод людини та громадянина, утвердження і забезпечення яких є головним обов'язком держави.

Разом із тим, гарантії самостійності судів та незалежності суддів в Україні належним чином не забезпечені. Так, законодавчим органом, органами виконавчої влади, їх посадовими особами допускається ігнорування конституційного принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Мають місце спроби втручання в організацію діяльності судів, вирішення конкретних судових справ, перешкоджання здійсненню судами правосуддя на визначених законом засадах, психологічний тиск на суддів шляхом погроз, шантажу та іншого протиправного впливу, в тому числі у формі блокування роботи судів народними депутатами та політичними партіями, прийняття незаконних нормативно-правових актів та правових актів індивідуальної дії, неправомірного використання суб'єктами влади наданих їм повноважень, а також незаконного наділення деяких державних органів відповідними повноваженнями, що посилює залежність від них судів та суддів.

Останнім часом факти тиску на суддів і втручання в діяльність судів набули системного та відвертого характеру, зокрема при розгляді судами справ, формуванні суддівського корпусу, призначенні суддів на адміністративні посади, вирішенні питань про відповідальність суддів. Грубо порушується визначений законом порядок притягнення суддів до відповідальності в частині встановлення її підстав, строків притягнення до неї, забезпечення суддям, стосовно яких вирішується питання про відповідальність, можливості вжити передбачених законом заходів щодо свого захисту. У діяльності суб'єктів, до компетенції яких належить вирішення питань про відповідальність суддів, у деяких випадках вбачається упереджений підхід та намагання вчинити розправу над суддями за їхню професійну діяльність.

Указом Президента України від 9 жовтня 2008 року № 911/2008 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України VI скликання та призначення позачергових виборів» припинено повноваження Верховної Ради України VI скликання та призначено позачергові вибори до Верховної Ради України на 7 грудня 2008 року.

До початку виборчого процесу політичною партією «Блок Юлії Тимошенко» цей Указ оскаржено до Окружного адміністративного суду міста Києва. Для забезпечення позову ухвалою цього суду від 10.10.2008 (суддя Келеберда В.І.) зупинено дію зазначеного Указу Президента та заборонено Центральній виборчій комісії проводити будь-які дії щодо початку виборчого процесу.

У цей же день Указом Президента від 10 жовтня 2008 року № 921/2008 внесено зміну до Указу Президента України від 02 лютого 2007 року  № 73, якою виключено статтю 1 цього Указу про призначення судді Шевченківського районного суду міста Києва Келеберди В.І. на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва в межах п’яти років, тобто фактично звільнено цього суддю із займаної посади. Крім того, Прокуратурою міста Києва порушено кримінальну справу відносно Келеберди В.І. за статтею 375  Кримінального кодексу України (постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови).

Зазначена ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду України. У зв’язку з розглядом цієї справи з 11 жовтня 2008 року робота  Окружного адміністративного суду міста Києва та Київського апеляційного адміністративного суду заблокована представниками політичних партій та народними депутатами України. Блокування роботи судів проявилось у фізичному перешкоджанні здійсненню судочинства, психологічному тиску на суддів та працівників суду, незаконному позбавленні волі суддів. На день проведення Пленуму ВАСУ ці суди не можуть здійснювати судочинство не тільки в зазначеній справі, а й у інших справах, у яких судового захисту потребують тисячі громадян України.

Користуючись недоторканністю та правом безперешкодного відвідування органів державної влади, передбаченим частиною 3 статті 17 Закону України  «Про статус народного депутата»,  13 жовтня 2008 року близько 20 народних депутатів України, не пояснюючи мети відвідування, зайшли до приміщення Вищого адміністративного суду України та блокували роботу голови суду, перебуваючи у його службовому кабінеті та перешкоджаючи виконувати посадові обов’язки, порушували нормальний режим роботи суду касаційної інстанції ходінням по коридорах поверхів, де розташовані службові кабінети суддів та працівників суду. Зайшовши до службового  кабінету заступника Голови Вищого адміністративного суду України Цуркана М.І., п’ятеро народних депутатів, із його слів, ображали суддю, заважали працювати, не давали можливості вийти з кабінету та шляхом застосування насильства заволоділи двома мобільними телефонами – особистим і службовим. Результатом цих дій стала госпіталізація Цуркана М.І. з діагнозом «Гіпертонічний криз».

Ситуація, що склалася навколо оскарження Указу Президента України про призначення дострокових парламентських виборів, відвертий тиск на суддів судів адміністративної юрисдикції, які покликані захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб від протиправних дій влади, дестабілізує судову систему, фактично ігноруються гарантії незалежності та недоторканності суддів як носіїв судової влади і самостійності судових органів.

Викладене також свідчить про те, що охорона приміщень адміністративних судів, у тому числі й Вищого адміністративного суду України, не відповідає вимогам, які б забезпечили незалежність суддів як під час здійснення ними судочинства, так і поза межами приміщень судів.

Пленум Вищого адміністративного суду України констатує, що  відбувається неправомірне використання суб’єктами влади наданих їм повноважень з метою посилення залежності судових органів, тиску на суддів, втягування їх у політичний конфлікт, нав’язування неправових підходів до вирішення спорів та конфліктів. Як уже зазначалось, згідно зі статтею 14 Закону України "Про судоустрій України" та Рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 19-рп/2004 незалежність суддів забезпечується, насамперед, особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади, забороною будь-якого впливу на суддів.

Чинне законодавство України, що регулює порядок обрання, призначення на посаду та звільнення з посади суддів Президентом України та Верховною Радою України, є недосконалим, оскільки дає можливість іншим гілкам влади через вказані механізми втручатись у діяльність судів. У зв’язку з цим суди залежні від таких суб’єктів владних повноважень, що є неприпустимим.

Так,  народні депутати України під час розгляду Одеським окружним адміністративним судом справи за позовом Рибакова І.Б. до виборчого блоку політичних партій «Блок Юлії Тимошенко» про визнання протиправним та скасування рішення Ради блоку політичних партій «Блок Юлії Тимошенко» від 30 червня 2008 року про дострокове припинення повноважень народного депутата України Рибакова І.О. неодноразово зверталися у різні судові інституції про звільнення з посади голови цього суду Глуханчука О.В., що є підтвердженням втручання у діяльність суду.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму. Саме належним судовим розглядом таких спорів визначається рівень демократії в Україні. Такі справи розглядаються за особливостями адміністративного судочинства в стислі строки, що потребує додаткових фінансових витрат та технічного забезпечення, які перебувають на вкрай низькому рівні.   З метою забезпечення незалежності судової влади, її захисту від втручання з боку інших гілок влади та політичних партій Пленум Вищого адміністративного суду України звертається з проханням до:

1. Верховної Ради України:
а) законодавчо змінити порядок призначення (обрання) суддів, забезпечивши недопущення впливу інших гілок влади на вирішення цього питання;
б) законодавчо врегулювати питання щодо обмеження прав народних депутатів України у взаємовідносинах із судовою гілкою влади.
2. Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України:
а) забезпечити незалежність судової влади шляхом:
достатнього бюджетного фінансування;
забезпечення придатними для здійснення правосуддя приміщеннями;
дотримання чинного законодавства при вирішенні питань звільнення суддів та притягнення їх до відповідальності;
формування суддівського корпусу з додержанням принципів незалежності судової влади;
б) підпорядкувати Державну судову адміністрацію України органам суддівського самоврядування (з’їзду суддів, а в період між ними – Раді суддів України); 
в) утворити спеціальний державний орган для охорони судів і забезпечення безпеки суддів, який підпорядкувати Державній судовій адміністрації України.
3. Ради суддів України:
а) обговорити на засіданні Ради суддів України зазначене звернення, прийняти рішення та вжити заходів щодо забезпечення незалежності судової влади в Україні;
4. Генеральної прокуратури України:
а) провести перевірку фактів блокування народними депутатами України роботи Окружного адміністративного суду міста Києва, Київського апеляційного адміністративного суду, Вищого адміністративного суду України, незаконне позбавлення волі суддів та факту заволодіння народними депутатами України особистим і службовим майном заступника Голови Вищого адміністративного суду України Цуркана М.І.  Дати цим діям правову оцінку  відповідно до статті 97 Кримінального процесуального кодексу України щодо наявності в діях цих осіб складу злочину, передбаченого статтями 146, 365, 376 КК України;
б) перевірити законність порушення Прокуратурою міста Києва кримінальної справи відносно судді Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберди В.І.
4. Державної судової адміністрації України:
а) розробити заходи щодо належної охорони приміщень судів та забезпечення безпеки суддів із встановленням обмеженого доступу до суддів у приміщеннях судів.

Звернення схвалено постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 14.10.2008 №6. 

Джерело: Вищий адміністративний суд України