Право власності на землю: процес отримання документів

Про процес отримання документів, що засвідчують право власності громадян на землю, для ЮРЛІГІ розповіла голова Національної правової палати, адвокат Анна Самойленко. 

Питання оформлення права власності на земельні ділянки не втрачає своєї актуальності. Особливо цікавий він в ракурсі обміну земельних сертифікатів на акти на право власності на землю. Процес отримання документів, що засвідчують право власності громадян на землю, в цілому було завершено в 2008 році, однак кілька відсотків паїв досі шукають своїх власників.

Як вважають в Держземагентства, серед головних причин, що не дозволяють завершити обмін сертифікатів на акти, - смерть власників і неуспадковане право на їхні паї, відсутність коштів для оплати землевпорядних робіт, небажання ставати власниками землі через подальшу втрату державних субсидій, а також перебування громадян на заробітках в інших країнах.

Крім того, існує проблема і з обізнаністю у процедурі обміну земельних сертифікатів. Але без остаточної заміни сертифікатів на держакти процес приватизації земель в Україну, який є першим етапом земельної реформи, не може вважатися завершеним. У зв'язку з цим Держземагентство планує до кінця цього року остаточно завершити обмін земельних сертифікатів на державні акти всім бажаючим громадянам.

Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 5 червня 2003 року (зі змінами від 17.11.2009 року) визначив категорію осіб, які мають право на земельну частку (пай). Так, згідно зі ст. 1 Закону право на земельну частку (пай) мають такі категорії осіб:

- Колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;

- Громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;

- Громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);

- Громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, виселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, які самостійно переселилися з територій, які були радіоактивно забруднені, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які живуть в сільській місцевості.

Згідно зі статтею 2 Закону, основним документом, що засвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Земельний сертифікат - це в першу чергу документ, який засвідчує право його власника на земельну частку і визначає її умовний розмір і вартість.

Зверніть увагу, земельний сертифікат - це в першу чергу документ, який засвідчує право його власника на земельну частку і визначає її умовний розмір і вартість. Сертифікати видає державний орган. Отримавши такий документ, громадянин ще не знає, де конкретно розміщена його частину землі, і не може самостійно її обробляти. Але своє право на земельну частку громадянин може передати у спадщину, продати кому-небудь або обміняти. Крім того, громадянин має право виділити свою земельну частку зі складу земель і господарювати на цій землі самостійно. Закон вимагає, щоб земельний сертифікат був виданий власнику особисто. Не варто передавати сертифікат на зберігання іншим особам.

Право на земельну частку (пай) не залежить ні від стажу роботи, ні від виробничих показників, ні від особистих заслуг, ні від місця проживання і так далі. Навіть якщо після отримання сертифікату людина звільнився з підприємства або переїхав кудись, він не втрачає право на земельну частку. Це право гарантоване законодавством України (для осіб, визначених вище), і ніхто не може бути позбавлений цього права інакше, як за рішенням суду.

Власник земельного сертифіката має право на частину землі господарства. Але, отримати землю в користування можна тільки після виділення частки в натурі на місцевості та отримання державного акта на право власності на земля. Здійснюється така процедура таким чином.

Відповідно до статті 3 Закону, власники сертифікатів, які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), повинні подати до відповідної сільської, селищної, міської ради або до районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). До такої заяви власники додають і свій сертифікат на право власності на земельну частку (пай). На підставі такої заяви сільський, селищний, місцева рада або районна державна адміністрація приймає рішення.

Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) в межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Далі сільської, селищної, міської ради або районна державна адміністрація:

1. уточнюють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

2. уточнюють розташування, межі та площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);

3. укладають з землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для складання документів, що засвідчують право власності на земельну ділянку, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету ;

Місцева рада або райдержадміністрація укладають з землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення паїв, або ж сприяють укладенню таких договорів.

4. сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для складання документів, що засвідчують право на земельну ділянку, якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ і організацій, які орендують земельні частки (паї), ??проектів технічної допомоги тощо;

5. передають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай).

Після здійснення таких дій, в роботу вступають землевпорядні організації (повинні мати ліцензію на проведення землевпорядних робіт), які:

1. проводять рекогносцировку місцевості - уточнюють на місцевості земельні масиви, які підлягають паюванню, і визначають місця встановлення межових знаків;

2. проводять геодезичні роботи - встановлюють межові знаки на місцевості. Межі земельних масивів та межові знаки визначаються в державній системі координат;

3. проводять кадастрове картографування - виконують кадастрову зйомку земельних масивів, які приватизуються.

4. розробляють проект організації території земельних часток (паїв) - на підставі виконаної кадастрової зйомки розробляють проект організації території земельних часток на території відповідної ради. Проект розробляється з урахуванням родючості грунтів, рельєфу, дорожньої мережі і т.д. На проекті організації території позначаються межі запроектованих земельних ділянок, їх кадастрові номери, площі в фізичних гектарах, лісозахисні смуги, захисні гідротехнічні споруди і т.д.

Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розглядається та узгоджується певним сільським, селищним, міським радою або районною державною організацією і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв).

Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - це документ, яким проектуються земельні ділянки, які повинні бути виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв). Такий проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) зберігається у відповідному сільському, селищному, міському раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів.

5. Останній етап - відведення земельних ділянок в натурі та видача державних актом на право власності. Після затвердження розробленого проекту землеустрою зборами власників земельних ділянок, землевпорядна організація виготовляє державні акти, які після реєстрації передаються до відповідної ради для вручення громадянам.

Власнику однієї чи більше земельної частки (паю) в межах земель, які перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, видається один акт на право власності на земельну ділянку, відзначають юристи правової палати.

Власникам земельних часток (паїв), яким земельні ділянки виділені в натурі (на місцевості) єдиним масивом, видається державний акт на право власності на земельну ділянку, який посвідчує їх право спільної часткової власності або спільній сумісній власності.

Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Адвокат Національної правової палати Анна Самойленко

ЮРЛІГА, http://jurliga.ligazakon.ua/news/2012/4/25/62360.htm