Практика договірних відносин: правосуб'єктність

Матеріал тижневика «ЮРИСТ & ЗАКОН" від 19.04.2012, № 18

Господарський договір - основа підприємницької діяльності. Проектування договору завжди має багато аспектів, які необхідно враховувати. Практика судових юристів змушує в договірній роботі звертати увагу на дрібниці, які господарнику (підприємцю) - менеджеру здаються «непотрібними формальностями». Правда, іноді виявляється, що такі дрібниці «роблять погоду» в судових спорах.

У договірних відносинах (виключення складають банки) склалася нездорова практика: контрагенти не схильні перевіряти повноваження осіб, які підписують договори від імені того чи іншого суб'єкта господарювання. Багато керівників підприємств, практикуючі подібні історії, можуть зіткнутися із ситуацією, коли недотримання простих формальностей тягне незворотні наслідки.

Ні для кого не секрет, що в силу Цивільного кодексу учасниками правовідносин можуть бути тільки фізичні і юридичні особи. У зв'язку з цим не можна вважати правильною дуже поширену практику висновків договорів, де однією із сторін вказується філія (не має статусу юридичної особи). Інакше кажучи, «Миколаївська філія Приватного акціонерного товариства« *** »- в преамбулі договору неправильний варіант.

Наявність у контрагента статусу юридичної особи перевірити просто. Необхідно запросити в нього свідоцтво про державну реєстрацію або витяг з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій в Україну, де і почерпнути відповідні відомості.

Недотримання даного простого правила на практиці може спричинити такі наслідки. Теоретично договір, укладений з філією, яка не має статусу юридичної особи, не тягне виникнення прав та обов'язків, тому що один з його учасників не правоздатна. У разі невиконання такого договору претензії на його підставі залишаться без задоволення.

Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) юридична особа набуває обов'язки і реалізує свої права за допомогою своїх органів, що діють відповідно до статуту (установчими документами). Ця заїжджена фраза на практиці означає, що юридична особа - суб'єкт господарювання стає зобов'язаним за договором за умови, що від імені цієї юридичної особи договір підписаний уповноваженим органом. У зв'язку з цим очевидними будуть наступні рекомендації, що стосуються процесу укладання господарського договору:

- Для визначення органу, уповноваженого укласти господарський договір, необхідно запросити і вивчити статут контрагента - суб'єкта господарювання;

- У разі якщо статутом підприємства орган, уповноважений укласти господарський договір, визначений як керівник виконавчого органу, необхідно отримати у Державного реєстратора витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, що містить відомості про те, хто (яка особа) зареєстрований як керівника суб'єкта господарювання, яке особа наділена правом підпису від імені суб'єкта господарювання, а також відомості про обмеження повноважень такої особи. Тільки особа, зазначена у витягу з реєстру, має підписати договір від імені юридичної особи. В іншому випадку необхідно вимагати від підписантів належним чином оформленого доручення. При наявності зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій обмежень повноважень особи, яка має право представляти інтереси юридичної особи без довіреності, необхідно вимагати від контрагента виконання процедур, передбачених статутом такого підприємства, а також надання завірених копій рішення про укладення відповідної угоди, прийнятого компетентним органом такого підприємства. Таке рішення може містити відомості про те, хто уповноважений укласти відповідний договір від імені юридичної особи (це не обов'язково буде директор). При відсутності в рішенні компетентного органу вказівки на особу, уповноважену підписати договір від імені підприємства, це право реалізує керівник виконавчого органу;

- Іноді вилучення («витяг») з реєстру підприємств та організацій містить невиразну посилання на те, що обмеження повноважень осіб, які мають право на представництво інтересів підприємства без довіреності, містяться в статуті. У зв'язку з цим рекомендується «просканувати» розділи статуту, що стосуються повноважень не тільки керівника підприємства, а й інших органів управління, наприклад, загальних зборів. Дуже часто статут підприємства містить норму про попереднє погодження певних видів договорів або господарських договорів, сума яких перевищує певний поріг, з іншими органами управління (загальними зборами, спостережною радою). Також не варто забувати, що при відсутності обмежень повноважень керівника підприємства в статуті їх можна знайти у відповідному законі. Це насамперед стосується акціонерних товариств, де перелік обов'язкових обмежень на підписання договорів, а також наслідки підписання договорів без дотримання процедур попереднього схвалення таких договорів можна знайти в статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства». Обачно варто також підійти до оцінки повноважень особи підписувати договір від імені підприємства, що є частиною різного роду об'єднань підприємств (концернів, виробничих об'єднань і т. д.). Вимагати від контрагентів дотримання процедур попереднього узгодження договорів необхідно і в зазначених вище випадках.

Укладання договорів без дотримання необхідних законом, а також статутом погоджень і попередніх дозволів (схвалень) угод тягне визнання таких угод недійсними і неможливість захистити свої права в суді виходячи з умов договору. Все та ж стаття 92 Цивільного кодексу України (абз. 2 ч. 3) передбачає, що у відносинах з третіми особами наявність обмежень повноважень у представника юридичної особи або в силу статуту, або в силу закону можуть спричиняти визнання угод, укладених такими представниками, недійсними . Показовим буде наступний приклад з нашої практики. Підприємством було укладено договір субпідряду на виконання будівельних робіт. Субпідрядником роботи були виконані в повному обсязі. Генеральний підрядник відмовився приймати виконані роботи, а також проводити їх оплату, мотивуючи своє рішення тим, що від його імені договір підписаний не уповноваженою особою - одним із засновників генерального підрядника. Судовий захист субпідрядника не привела до позитивного рішення, так як договір субпідряду був визнаний недійсним, а стягнути вартість фактично виконаних робіт за відсутності відповідних доказів прийняття таких робіт також виявилося скрутним. Отже, при укладанні господарських договорів необхідно приділити особливу увагу особам, які підписують договір від імені контрагента. Перевірити його повноваження, отримати всі необхідні узгодження і зберегти у себе всі ці документи на випадок «військових дій» - ось порядок денний для особи, відповідальної за договірну роботу.

Але укладення договору з уповноваженою особою мало. Потрібно, щоб його виконання і документообіг, забезпечує виконання договору, також здійснювався уповноваженими особами та в порядку, передбаченому договором. Хотілося б зупинитися на показовому прикладі. Договір передбачав обов'язок Продавця (постачальника товару) забезпечити передачу Покупцю разом з партією товару (яка поставлялася залізничним транспортом) пакет документів, який складався з: оригіналу залізничної накладної, акта прийому-передачі права власності на товар, сертифіката якості на товар, податкової накладної, рахунки.

Також з договору випливало, що оплата за поставлений товар буде здійснена протягом 5 робочих днів з моменту отримання Покупцем зазначеного в договорі пакета документів. Продавець справно передавав менеджеру Покупця пакет документів, передбачений договором. При цьому сторонами складався акт прийому-передачі документів. Яке ж було здивування Продавця, коли у відгуку на позов з вимогами сплатити поставлений товар він прочитав, що, на думку Покупця, у Продавця не виникло право вимагати оплати, так як відсутні докази передачі Покупцю пакета документів, що є умовою оплати. А на докладені до позову акти прийому-передачі документів Покупець резонно заперечив, що підписані вони менеджером - особою, не уповноваженою підписувати будь-які документи від імені підприємства. У подібному обороті подій є своя логіка, закладена договором і законом.

Немає необхідності зайвий раз нагадувати, що в господарських договорах важлива кожна дрібниця, особливо якщо ця дрібниця передбачена договором (законом). І якщо документообіг є невід'ємною складовою процесу виконання договору, то мінімізувати ризики, пов'язані з неможливістю довести належне виконання договору, вручення вимог про оплату, можливо кількома способами: а) документообіг здійснювати за допомогою пошти, а документи передавати контрагенту цінними листами з описом вкладення; б) визначити в договорі осіб, які є представниками сторін, уповноваженими на підписання, прийом і передачу документів, пов'язаних з виконанням договору.

ЮРЛIГА