Прийом з громадян. Закритість держорганів призвела до появи в Україні індустрії посередників при міністерствах і відомствах

Закритість вітчизняних держорганів призвела до того, що в Україні з'явилася ціла індустрія посередників при міністерствах і відомствах. За окрему плату вони допомагають оформляти документи, одержувати потрібні дозволи і навіть організовують зустрічі з менеджментом держструктури. Нові, жорсткіші вимоги до надання державою адмінпослуг в найближчі роки зовсім не призведуть до відчутного падіння попиту на посередників.

Громадяни, яким доводилося брати участь в операціях з продажу-купівлі землі, знають, яким звивистими шляхами доводиться йти до заповітної мети - здобуття статусу власника ділянки. Чиновники, задіяні в цьому процесі, проявляють незвичайну винахідливість.

Що не може не викликати обурення покупців і продавців. Співробітники управління Держкомзему Києво-Святошинського району столиці, яким докучали такі незадоволені, зробили до неподобства простий і ефективний (з їхньої точки зору) хід.

У приміщення управління просто перестали пускати відвідувачів. На вході посадили охоронця, який видавав талони, що дають право через три місяці (!) Зайти в будівлю держоргану і подати документи. Прискорити вирішення питання могли тільки посередники. Так справи йшли рік тому. Зараз же функції, за які раніше доводилося платити, виконує Державна реєстраційна служба. Нехай з криками і бійками, але тепер документи можна подати самостійно.

Ігри в хованки

Консалтингові і юридичні компанії при держустановах - самий непостійний сегмент індустрії послуг в Україні. Попрацювавши якийсь час, маловідомі фірми потрапляють в об'єктив ЗМІ або вищестоящих органів, та схема чиновницького заробітку ліквідується або видозмінюється. Щоб приватники могли вигідно "сісти" на фінансовий потік, достатньо, щоб відомство обмежило роботу з вхідною документацій або відмовилося проводити консультації.

Довести зв'язок між засновниками консалтингових фірмочок і керівництвом держоргану, питання в якому вони "вирішують", практично неможливо. Це й не дивно: надто вже необачно було б залишати її на увазі. Для більшої переконливості деякі відомства публікують небудь в глибині своїх сайтів заяви про те, що приватні посередники до них ніякого відношення не мають.

Відвідувачам від цього не легше, журналісти на цей рахунок жартують, зате правоохоронні органи нерідко вірять. Часи, коли основні ідеологи посередницьких схем або їх найближчі родичі записувалися в засновники приватних структур, що паразитують на держорганізації, пройшли. Хоча було й таке.

Досить згадати історію з прославився колись компанією "Європейське консалтингове агентство", групою "Центр тендерних процедур" та ще цілим рядом аналогічних фірм. Вони заробляли на "консультаційних послугах", які зобов'язані були оплачувати учасники державних тендерів. За будь-яка дія - будь то надання експертного висновку, допуск до торгів чи розміщення інформації про закупівлі - треба було перераховувати плату на рахунки приватних фірм.

На перших порах серед засновників цих компаній значився і нинішній народний депутат Антон Яценко, і його близькі родичі і друзі. Але тепер цей зв'язок практично неможливо довести - сліди планомірно стираються (докладніше - див "Діяльний посередник", "ВД" № 51-52 (373), 2012 р.). Більш ніж за три роки існування фірми-паразити, за підрахунками експертів, освоїли понад $ 2 млрд.

Вирішать за вас

Найвідомішу схему приватного заробітку на тендерних процедурах зі скандалом ліквідували в 2008 р., але до того часу у великих містах уже функціонував ринок посередницьких послуг щодо налагодження контактів з чиновниками. Він насилу піддається оцінці, але навіть приблизні підрахунки експертів дозволяють говорити про щорічне обороті не менше 5-8 млрд грн.

За певну плату бізнесменові обіцяють не те що документ оформити, а вирішити чи не будь-яку проблему, що знаходиться в компетенції органу.

"У будь-якій структурі, починаючи від підрозділів держадміністрацій і закінчуючи міліцією і податковою, є посередники, котрі пропонують підприємцям послуги по спілкуванню з чиновниками, - ділиться спостереженнями Артем Кузнєцов, юрист Асоціації підприємців м. Києва. - Серед них колишні співробітники держорганів, чиїсь помічники або просунуті бізнесмени. Останні на цьому ринку, як правило, давно протоптали доріжку, тому надають платні послуги іншим, більш дрібним компаніям ".

Співрозмовники "ВД" умовно поділили таких посередників на два типи: "рішали" і так звані "консалтингові компанії". Зістиковуються з першими зазвичай за допомогою "сарафанного радіо".

У цьому випадку слід налаштуватися на те, що від 10 до 50% від вартості угоди доведеться віддати провіднику в світ держслужби. Зустріти другий тип посередників можна безпосередньо в цікавому відомстві.

На відміну від "вирішував", спеціально створені контори не гребують відкрито шукати клієнтів. "Куди б ви не прийшли - в Укргосреестр, податкову або прокуратуру - завжди поруч ходять люди, що роздають флаеркі з координатами юридичних контор, які допомагають" відстоювати інтереси ", - розповідає Олександр Чумак, голова Асоціації приватних роботодавців. - Ця реклама цілком легальна. Як правило , там зазначено, що компанія займається лобіюванням, хоча такої діяльності у нас за законом не існує ". Вартість консультації в компанії подібного типу стартує від 500 грн. до $ 100-150/час.

Прихована загроза

Запущений у державі процес наведення порядку у сфері надання адміністративних послуг в кінці кінців повинен привести до скорочення числа посередників при держорганах. В першу чергу тих, кому відомства негласно делегують виконання власних функцій. Набувши чинності в жовтні минулого року Закон "Про адміністративні послуги" заклав непоганий фундамент для цього.

Однак спрощення реєстраційних процедур і решта зміни впроваджуються дуже повільно. Єдиний державний портал адміністративних послуг та єдині центри надання адміністративних послуг все ще знаходяться в процесі створення. На даному етапі ні першим, ні другим нововведенням скористатися повною мірою не можна.

"Закон значно спрощує надання послуг. Але поки він не запрацює, все залишиться без змін, - вважає Анна Самойленко, голова адвокатського об'єднання "Національна правова палата". - В даний час не затверджений навіть повний перелік адміністративних послуг".

І це притому що над цим базовим питанням встигло попрацювати не один уряд. Так що навіть за найбільш оптимістичними прогнозами на реалізацію закону знадобиться 5-7 років.

Тим часом держоргани в міру сил будуть пручатися змінам. І штучні приводи для звернення до посередників - лише питання фантазії чиновників.

"Закон в черговий раз декларує зобов'язання наявності тієї чи іншої інформації, але він нічого не може зробити з чиновником, який її ховає, - вважає Ксенія Ляпіна, народний депутат. - Звертаючись в держустанова, громадянин дізнається, що не всі вимоги виконав. І змушений робити ще одне коло. У підсумку дешевше звернутися до посередника. Людини до нього як би штовхають ".

І навіть якщо процедури отримання адмінпослуг реально будуть проходити за спрощеними схемами, це зовсім не означає, що ринок посередників повністю зникне. Адже бажаючі заощадити час, сплативши вирішення проблеми на аутсорсингу, будуть завжди. Кореспонденти "ВД" відвідали столичний центр надання адмінпослуг на Позняках.

Система працює як годинниковий механізм і ніяких посередників ні в самій будівлі, ні поряд з ним ми не виявили. Але в Мережі можна без проблем відшукати компанії, що пропонують допомогу в оформленні документів для держструктур, представлених в цьому центрі.

Багато з них навіть не обіцяють оформити необхідні папери швидше, ніж це зробив би сам підприємець. Просто попит на них генерує ринок. У даному випадку мова про цинічну узурпації функцій, які має надавати держава, вже не йде.

На самому вищому рівні

Великою популярністю серед посередників користується послуга з організації зустрічей з керівниками цікавить відомства. Від замначальника департаменту до міністрів. Адже кожна особиста зустріч з чиновником суттєво збільшує шанси на прийняття необхідного рішення.

"Потрібно обов'язково спілкуватися з держслужбовцями. Бажано - знати, як звуть їх дітей, і які проблеми у них є, - вважає Юрій Пероганич, генеральний директор "Асоціації підприємств інформаційних технологій України", у минулому - держслужбовець п'ятого рангу. - Ми завжди, коли направляємо в держорган офіційне звернення, намагаємося знайти виконавця і поговорити з ним ".

"Одному з моїх знайомих одного разу пропонували організувати зустріч з міністром транспорту, - згадує юрист Дмитро Гусар. - Попросили $ 3 тис. тільки за те, щоб завести його в кабінет. А чи буде з ним розмовляти міністр чи ні - незрозуміло". І це, скажемо прямо, вельми символічна плата.

Для порівняння, з українських бізнесменів, охочих зустрітися з високопоставленими чиновниками ОАЕ, просять майже в 30 разів більше. Причому організацією таких зустрічей займаються досить відомі українські бізнесмени.

Під час своєї каденції у Верховній Раді горілчаний магнат Павло Климець не раз опинявся у складі дипломатичних делегацій, що прямують в східні країни. Тепер подібні делегації він відправляє сам. Його благодійна ініціатива "Україна - Близький Схід" час від часу організовує зустрічі з першими особами ОАЕ.

Втім, розуміння благодійності у підприємця, мабуть, своєрідне. Взяти участь в одній із зустрічей можна тільки на спонсорських умовах, тобто сплативши $ 80-270 тис. І хоча ініціатива юридично ніяк не оформлена, її діяльність дуже нагадує посередницький бізнес.

Так що ринок послуг з "вирішення питань" в держорганах навіть розширюється, виходячи "на експорт". Але й на закордонних ринках послуги посередників при міністерствах і відомствах - бізнес прибутковий, проте не дуже стійкий. Зазвичай він комфортно існує до чергового скандалу. А потім все залежить від уміння його ініціаторів швидко накивати п'ятами.

"Власть денег", 14-15 (383) 11.04.2013