Адвокатів включили у витрати

Конституційний Суд України за зверненням приватної фірми роз'яснив, що до витрат на юрпослуги в господарському процесі відноситься тільки оплата послуг адвоката. 

З питанням про відшкодування судових витрат на юридичні послуги в господарському процесі, надання не адвокатом, а іншим фахівцем у галузі права, представники приватної фірми дійшли до Конституційного Суду України.

Держава гарантує юридичній особі компенсацію судових витрат на юридичну допомогу в господарському судочинстві тільки в тому випадку, якщо такі послуги були надані адвокатом. Що стосується юридичних послуг, наданих іншими, відмінними від адвоката, фахівцями у сфері права, то в чинному Господарському процесуальному кодексі України не передбачена можливість відшкодування їх вартості. До такого висновку дійшов Конституційний Суд України (КСУ) у справі за конституційним зверненням приватного малого підприємства про офіційне тлумачення положень частини 1 статті 59 Конституції України, частини 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги в господарському судочинстві). Відповідне рішення КСУ № 6-рп/2013 було оприлюднено 18 липня ц.р.

Суб'єкт права на конституційне звернення просив КСУ розтлумачити зазначені положення Конституції України і ГПК України в частині підлягають оплаті судових витрат на юридичні послуги, надання не адвокатом, а іншим фахівцем у галузі права, а також про право юридичної особи - сторони у господарському спорі на відшкодування судових витрат на юридичні послуги, надані фахівцем у галузі права, у разі задоволення позову.

Передісторія

У 2011 році Господарський суд м. Києва розглянув позов приватного малого підприємства до акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» про стягнення заборгованості щодо відшкодування вартості витрат на здійснення поліпшення орендованого майна та відшкодування юридичної допомоги. Позов був задоволений частково. Суд, зокрема, встановив, що в жовтні 2010 року між позивачем та фізичною особою - підприємцем (ФОП) був укладений договір про надання правової допомоги, згідно з яким ФОП зобов'язався надати позивачу правову допомогу (юридичні послуги) в реалізації його прав та захисті законних інтересів за договором оренди нерухомого майна, укладеного між позивачем і відповідачем. Згідно з актом прийому-передачі, юридичні послуги за вказаним договором були надані позивачу на суму 700 грн. Докази оплати цих юридичних послуг суду не надані. Відповідно суд відмовився компенсувати витрати на правову допомогу, надану НЕ адвокатом. Дане рішення оскаржувалося в апеляційному та касаційному порядку і було залишено без змін. Фірма також зверталася із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України, в якому просила зазначену постанову скасувати та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції (з урахуванням витрат на правову допомогу, понесених заявником у зв'язку з переглядом постанови суду касаційної інстанції). Однак це заяву залишено ВГСУ без розгляду, оскільки було подано з пропуском процесуального строку.

Офіційне тлумачення

Невідшкодування судових витрат на юридичні послуги в господарському процесі, надання не адвокатом, а іншим фахівцем у галузі права, на думку фірми, призводить до порушення конституційного права на правову допомогу і обмежує конституційне право на вільний вибір захисника. А оскільки в адміністративному та цивільному процесах такі витрати відшкодовуються, то автор клопотання угледів і неоднакове застосування судами норм статті 59 Конституції України.

Конституційний Суд України в мотивувальній частині рішення нагадав, що представництво інтересів юридичних осіб в господарських судах здійснюють керівники підприємств та організацій, інші уповноважені особи, в тому числі адвокати та інші фахівці у галузі права. При цьому юрособа самостійно вирішує питання про вибір свого представника. Як підкреслює КСУ, з частини 1 статті 59 Конституції України випливає, що правова допомога може надаватися на платній або безкоштовній основі, порядок і умови надання правової допомоги визначаються законом (частина 2 статті 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI), а держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, надані лише адвокатом (частина 1 статті 44 ГПК України).

Далі Конституційний Суд України, проаналізувавши положення процесуального законодавства (підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовані у пункті 2 частини 3 статті 79, статтях 84, 88, 89 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України; пункті 1 частини 3 статті 87, статтях 90, 94-98 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України; в Кримінальному процесуальному кодексі України (частина 3 статті 48, частина 5 статті 49, пункт 1 частини 1 статті 118, статті 119, 120, 124, 125, 126) встановлено відшкодування судових витрат на правову допомогу тільки адвоката), прийшов до висновку, що «законодавець застосовує диференційований підхід до визначення суб'єктів надання правової допомоги та порядку відшкодування судових витрат на таку допомогу» .

Як прокоментувала Ольга Просянюк, КАС і ЦПК України, розкриваючи складу витрат на правову допомогу, визначають, що це витрати пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, яка надає правову допомогу за договором. У той же час ГПК України (як і чинний КПК України) не оперує поняттям «витрати на правову допомогу», виключаючи таким чином можливість отримання відшкодування витрат на оплату послуг «іншого фахівця у сфері права, який надає правову допомогу за договором». Стаття 44 ГПК України, зокрема, передбачає, що до складу судових витрат входять лише витрати на оплату послуг адвоката. Вона також нагадала, що Вищий господарський суд України у постанові пленуму «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 № 7 підкреслив, що, згідно з положеннями статей 48-49 ГПК України, можливим є покладання на сторони у справі як судових витрат лише сум, сплачених стороною за отримання послуг адвоката, «а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі».

КСУ дійшов аналогічного висновку: «В аспекті конституційного звернення щодо можливості віднесення до судових витрат сум, сплачених юридичною особою за послуги, надані йому в господарському судочинстві не адвокатом, а іншим фахівцем у галузі права, положення частини 1 статті 44 Кодексу, згідно з якими до судових витрат віднесено, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, в контексті статті 59 Конституції України слід розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, що підлягають відшкодуванню особі у господарському судочинстві, відносяться суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, тільки за послуги адвоката », - йдеться у рішенні № 6-рп/2013.

При цьому КСУ підкреслив, що в майбутньому питання про відшкодування витрат на правову допомогу у господарському процесі, надану іншими фахівцями у сфері права, може бути врегульоване на законодавчому рівні.

Погляди

Практика відшкодування

Ольга Просянюк, керуючий партнер АО AVER LEX

Виходячи із судової практики, суди відшкодовують витрати на оплату послуг адвоката (в порядку статті 49 ГПК України) лише у разі надання стороною, яка ставить вимогу про таке відшкодування, документів, що підтверджують факт надання адвокатом відповідних послуг та вчинення стороною їх оплати в повному обсязі.

Це відповідає позиції Вищого господарського суду України, який у пункті 6.3. постанови пленуму від 21 лютого 2013 № 7 зазначив, що відшкодування витрат на оплату послуг адвокатів здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат: угоди про надання послуг щодо ведення справи в суді (або належним чином оформленої довіреності), платіжного доручення (іншого документа, підтверджує оплату послуг), копії свідоцтва адвоката, який надавав послуги, оригіналу ордера адвоката (виданого адвокатським об'єднанням). Відсутність таких документів є підставою для залишення вимоги про стягнення витрат з протилежного боку без задоволення.

На практиці суди також в окремих випадках додатково вимагають надання підписаного сторонами акта, що передбачає детальний перелік безпосередньо пов'язаних із судовим розглядом господарського спору послуг, наданих адвокатом стороні (так, часто відмова суду в задоволенні вимоги про відшкодування витрат на послуги адвоката мотивовано тим, що подані стороною документи передбачають лише загальні положення про надання адвокатом правової допомоги щодо захисту прав та інтересів клієнта, не конкретизуючи, які саме послуги були надані в рамках конкретного судового розгляду і яка загальна вартість саме цих послуг). При цьому сума, яка пред'являється до відшкодування, повинна складатися з оплати винагороди адвоката (гонорару) за надання правової допомоги і не може містити компенсації його фактичних витрат, пов'язаних з наданням такої допомоги.

Без несподіванок

Ігор ГОЛОВАНЬ, адвокат

Рішення КСУ щодо відшкодування витрат на правову допомогу в господарському процесі не можна назвати несподіваним. Законодавець дійсно диференційовано підходить до особам, які надають правову допомогу, та порядку відшкодування понесених судових витрат на таку допомогу. І саме стосовно адвокатів, на яких, згідно з Конституцією України, покладено функцію надання правової допомоги, поширюються певні преференції. До таких відноситься і передбачена процесуальним законом можливість відшкодування витрат на правову допомогу, надану адвокатом. При цьому КСУ не обмежив право інших фахівців у сфері права бути представниками юрособи в господарському процесі.

Інше питання - була слабка надія, що КСУ, який відповідно до закону не обмежений рамками конституційного звернення, більш широко підійде до вирішення проблеми компенсації витрат на правову допомогу. Зокрема, він міг би вирішити питання відповідності Конституції існуючих обмежень розмірів такої компенсації, встановлених законом для адміністративного і цивільного процесів. Це навіть важливіше, ніж розглянута ситуація з компенсацією в господарському процесі.