ВГСУ роз'яснив, як застосовувати Закон про банкрутство

Доповнено інформаційний лист ВГСУ від 28 березня 2013 «Про Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». 

Листом від 26 грудня 2013 № 01-06/1862/2013 Вищий господарський суд доповнив інформаційний лист № 01-06/606/2013 «Про Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Зокрема, роз'яснено, що до оскаржуваним визначень належать і ухвали про відмову у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство та про повернення заяви про порушення справи про банкрутство, а також визначення, що стосуються процедури досудової санації, а саме про:

- Повернення заяви про затвердження плану досудової санації;

- Затвердження плану досудової санації;

- Відмову в затвердженні плану досудової санації.

Лист доповнено нормою, яка встановлює, що разі оскарження судових рішень, які опосередковують рух справи про банкрутство (ухвали про порушення провадження, про введення процедури санації, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і т.д.), провадження у справі про банкрутство підлягає призупиненню відповідно ст. 79 ГПК. У разі ж скасування зазначених судових рішень, в тому числі визначення про припинення провадження у справі, про відмову в порушенні справи про банкрутство, справа (заяву) передається на розгляд (новий розгляд) до відповідного господарський суд в іншому складі суду.

Якщо ж скасовуються інші судові рішення, то справа передається на розгляд до відповідного суду в іншому складі суду тільки у відповідній частині (наприклад, в частині розгляду грошових вимог кредитора, розгляду заяви про визнання угоди недійсною і т.д.). Після розгляду (нового розгляду) справи у відповідній частині іншим складом суду, ці матеріали приєднуються до основної справи для подальшого розгляду.

ВГСУ вказав, що враховуючи стислі строки вчинення процесуальних дій у процедурі розпорядження майном боржника, суд у разі невиконання або неналежного (зокрема, несвоєчасного) виконання розпорядником майна своїх обов'язків (розгляд заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, аналіз фінансово-господарської діяльності боржника, проведення інвентаризації майна боржника та визначення його вартості і т.д.) повинен за клопотанням комітету кредиторів, органу, уповноваженого управляти державним майном (для держпідприємств і підприємств, у статутному капіталі яких частка держвласності перевищує 50%) або з власної ініціативи припинити повноваження розпорядника майна і призначити нового розпорядника майна відповідно до абзацу 4 частини 1 ст. 114 Закону.

Якщо боржник не надає розпоряднику майна необхідну для здійснення його повноважень інформацію та фінансово-бухгалтерську документацію або не сприяє у проведенні інвентаризації майна, суд повинен застосувати частину 12 ст. 22 Закону.

Після офіційного оприлюднення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство всі кредитори мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, у порядку ст. 23 Закону незалежно від настання строку виконання зобов'язань. При цьому після включення таких вимог до реєстру вимог кредиторів на ці вимоги поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

У визначенні судом розміру вимог кредитора, забезпечених майном боржника, повинна прийматися оцінка майна, узгоджена сторонами у відповідному договорі застави (іпотеки). Що стосується черговості задоволення вимог кредиторів, пов'язаних із сплатою штрафних санкцій, то такі вимоги стосуються всіх кредиторів незалежно від забезпеченості їх грошових вимог.

Нагадаємо, що ВГСУ вже вносив зміни до інформаційного листа № 01-06/606/2013.

ЮРЛIГА