ВСУ пояснив свій висновок про реалізацію предмета іпотеки на прилюдних торгах

Верховний Суд України заявляє, що повідомлення в пресі спотворюють правову позицію суду і безпідставно покладають на нього відповідальність за зміни в законодавстві, які регулюють порядок реалізації предмета іпотеки, що на думку окремих юристів призводить до знищення закладеної банку нерухомості та зубожіння населення. 

Верховний Суд України, у зв'язку з тим, що в засобах масової інформації з'явилися публікації з приводу висловленого 23 квітня 2014 правового висновку по справі № 6 - 26цс14 про продаж з публічних торгів іпотечного майна, що спотворюють зміст рішення, заявив, що на суд безпідставно покладено відповідальність за зміни в законодавстві, які регулюють порядок реалізації предмета іпотеки.

ВСУ роз'яснив, що відповідно до Закону «Про іпотеку» та ст. 589 Цивільного кодексу в разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого нерухомістю іпотекодержателя, держатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Таким чином, іпотекодержатель отримує право на звернення стягнення на предмет іпотеки не з моменту укладення договорів кредиту або іпотеки, а тоді, коли боржник не виконує своїх зобов'язань за кредитним договором.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки та реалізація предмета іпотеки на прилюдних торгах здійснюється у рамках процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог ст. 54 Закону «Про виконавче провадження», ст. ст. 41 - 49 Закону «Про іпотеку» та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Мін'юсту від 27 жовтня 1999 року № 68/5.

Оскільки правовідносини з реалізації іпотечного майна в переглядається справі виникли після 16 жовтня 2011 року (після внесення до ст. 49 Закону «Про іпотеку» змін, які дозволяли здійснювати третя публічні торги із зменшенням початкової ціни предмета іпотеки до 50%), то суд на підставі ч. 3 ст. 2 ГПК дійшов висновку про застосування до цих правовідносин норми ст. 49 Закону «Про іпотеку» в редакції, що діяла на момент здійснення публічних торгів. 

Але враховуючи те, що підставою виникнення правовідносин у справі був не кредитний договір, а наступ певної події (невиконання зобов'язань), передбаченого іншим договором - договором іпотеки, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що п. 2 Прикінцевих положень Закону № 3795 - VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами і споживачами фінансових послуг», згідно з яким дія цього Закону не поширена на кредитні договори, укладені до 16 жовтня 2011 року, до спірних правовідносин не застосовується.

За інформацією прес -служби ВСУ.

ЮРЛIГА