Представництво з вийнятками

 Законом "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" передбачено виключне право адвокатів на представництво в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. І для судів касаційної інстанції така норма діє з 1 січня цього року. Проаналізуємо, як ці нововведення реалізуються на практиці.

Вийняток зі змін

Відповідно до пп.11 п.16¹ "Перехідних положень" Основного Закону представництво виключно адвокатами запроваджується поетапно. Водночас ч.3 цього підпункту встановлюється перехідний період: якщо провадження розпочаті до 30.09.2016, то представництво здійснюється за правилами, які діяли раніше, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, котрі не підлягають оскарженню. Тобто виключне представництво в таких справах не вимагається.
Та чи поширюється дія цих положень на перегляд справ за нововиявленими обставинами, оскарження дій або бездіяльності державних виконавців, прийняття рішень щодо відстрочення/розстрочення виконання поставленого рішення, зміни способу його виконання, прийняття додаткових рішень тощо в таких випадках, коли відповідна заява була подана та прийнята до розгляду судом після 30.09.2016?
Попри дискусійність цього питання, можна стверджувати, що законодавець чітко визначив судові провадження, яких такі зміни не стосуються: ті, в яких провадження порушено до 30.09.2016. Беручи до уваги, що розгляд таких заяв є невід'ємною частиною порушеного провадження згаданих змін при розгляді будь-яких похідних заяв мають вирішуватись з огляду на дату порушення провадження за основним спором.
Вийнятки щодо виключного представництва адвокатами відповідно до ч.4 ст.131² Конституції можуть установлюватися законами. Зокрема, у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Однак нині такого закону ще не прийнято, що породжує певну правову невизначеність щодо поняття "малозначні спори" та категорії спорів, виключне представництво адвокатом в яких застосовуватися не буде.
На час написання статті у Верховній Раді зареєстровано проект "Про внесення змін до статті 10 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо малозначних спорів у судах" (№5221), в якому дублюються положення ч.4 ст. 131² Конституції. При цьому до малозначних спорів пропонується віднести будь-який немайновий спір, а також майновий спір, якщо ціна позову не перевищує 1 млн грн.
Але до ухвалення цього акта питання щодо законодавчого визначення поняття "малозначні спори" та категорій спорів, у яких виключне представництво адвокатом не застосовується, залишається відкритим.

Документи на підтвердження повноважень

Також виникає питання того, чи необхідно для підтвердження повноважень адвоката надавати суду відповідний договір.
Згідно із чинною редакцією ч.3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Частиною 5 згаданої статті передбачено, що громадяни можуть вести справи через представника, повноваження якого підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.
Згідно із ч.7 ст.28 ГПК повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватись ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором.
Окрім того, відповідно до ч.1 ст. 26 закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" документами що посвідчують повноваження адвоката стосовно надання правової допомоги, можуть бути:
- договір про надання правової допомоги;
- довіреність;
- ордер;
- доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Таким чином, буквальне тлумачення зазначених положень свідчить про те, що для підтвердження повноважень адвоката стосовно представництва інтересів у господарському суді достатньо належним чином оформленої довіреності (чч.3-а ст.28 ГПК), а також документа, який підтверджує статус адвоката - свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (стст.6,26 закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Також повноваження адвоката можуть посвідчуватися ордером та/або договором про надання правової допомоги (ч.7 ст.28 ГПК).
Питаня щодо представництва в судах інших спеціалізацій врегульоване майже аналогічно (ст.58 Кодексу адміністративного судочинства, ст.42 Цивільного процесуального кодексу та ст.271 Кодексу про адміністративні правопорушення).

Особливості практики

На жаль, не вбачається можливим належним чином проаналізувати справи, в яких Верховний або вищі спеціалізовані суди приймають до розгляду касаційні скарги або заяви про перегляд за нововиявленими обставинами. Адже в таких випадках суд установлює відповідність поданої заяви формальним вимогам процесуального закону та порушує провадження без зазначення підстав та документів, які підтверджують  повноваження представників.
Свідченням правильного розуміння зазначених положень законодавства щодо запровадженя виключного права адвокатів на представництво є практика судів касаційної інстанції, коли вони, залишаючи скарги без рух, вказують на необхідність усунення недоліків шляхом, зокрема, підтвердження того, що особи, які підписали та подали касаційну скаргу в інтересах інших осіб на підставі довіреності, мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Разом з тим в ухвалах Вищого адміністративного суду від 17.01.2017 (справа№551/817/16), 24.01.2017 (№814/1532/16) та Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від  20.01.2017 (№758/8346/16), 23.01.2017 (№676/2106/16), 24.01.2017 (№489/5738/15) не зверталася увага на ту обставину, що провадження у справах, в яких подано касаційні скарги, були порушені до 30.09.2016.
Цікавими є також ухвали ВАС від 18.01.2017 (справа №826/20421/15) та 6.02.2017 (№345/3414/16) в якивх суд, залишаючи касаційні скарги без руху з підстав ненадання підтверджень того, що особи, які підписали та подали їх, є адвокатами, зазначив про ненадання доказів того, що саме ці особи здійснювали представництво інтересів у суді до набрання чинності законом "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)".
Таке формулювання може свідчити про те, що ВАС трактує передбачений "Перехіндиними положеннями" Конституції вийняток як такий, що поширюється тольки на осіб, які не є адвокатами та здійснювали представництво до 30.09.2016.
Отже, при поданні касаційних скарг або заяв про перегляд рішень Верховним Судом України, а в подальшому й апеляційних скарг необхідно приділяти увагу питанням представництва інтересів осіб, від імені яких подається скарга, для уникнення затягування розгляду справ у зв'язку з необхідністю усунення недоліків.

Закон і Бізнес