Нові правила доставки повісток змусять юросіб тримати чергових на прохідній

Постановою від 27.12.2019 №1149 Кабінет Міністрів вніс зміни до Правил надання послуг поштового зв’язку. Зокрема, доповнив правила двома новими пунктами.

Так, згідно з п.991 рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, вручаються особисто адресату, а в разі його відсутності — будь-кому з повнолітніх членів його сім’ї, які проживають разом з ним. Яким чином листоноша має визначити, чи проживає особа, яка відчинила двері, з адресатом, — не уточнюється. Щоправда, це положення міститься, зокрема, і у ст.135 Кримінального процесуального кодексу.

Якщо ж ніхто не відповість на дзвінок, то у поштовій скриньці має бути залишене повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». І адресат має 3 робочі дні, аби завітати на пошту та отримати повістку. Інакше робиться позначка «Адресат відсутній за вказаною адресою» і наступного робочого дня відправлення повертають до суду.

З юридичними особами ще простіше. Пункт 992 правил взагалі не передбачає будь-якого строку на отримання відправлення. Тобто листоноша має прийти за вказаною адресою і голосно запитати, чи є хтось у холі із такої-то фірми. Або чекати, доки охорона зателефонує до офісу та викличе когось із представників.

Якщо ніхто не відгукнеться (наприклад, офіс у цю годину ще не працює або охоронець банально не знає, чи є така фірма в офісній будівлі), то залишати повідомлення чи чекати початку робочого дня поштар не повинен. Зміни до правил наказують працівникові поштового зв’язку зробити позначку «Адресат відсутній» і не пізніше від наступного робочого дня повернути відправлення до суду.

Тобто зміни фактично стосуються дій самих листонош, які тепер не займатимуться самодіяльністю, вказуючи причини невручення повістки, а діятимуть за чітким алгоритмом. Крім того, для судових повісток застережений виняток, аби не виникало різночитань щодо строків їх зберігання у відділенні: щодо них повторне повідомлення не залишають у поштовій скриньці, як для інших відправлень, а повертають одразу.

Також постановою внесені зміни до інших пунктів правил, аби уникнути різночитань. Так, якщо раніше судову повістку, що не була вручена «з поважних причин», мали відправити до суду не пізніше ніж через 5 календарних днів, то тепер це робитиметься чітко через 3 робочі дні (для фізосіб) або негайно (для юросіб). І на пошті вже не сушитимуть голову, які ж то причини є поважними і які підстави повернення вказувати на бланку повідомлення про вручення.

Наприклад, якщо адресат не бажає засвідчити своїм підписом факт відмови від одержання судової повістки, працівник поштового зв’язку власноруч робить позначку «Адресат відмовився», проставляє відбиток календарного штемпеля і не пізніше від наступного робочого дня повертає лист до суду.

Втім, якщо особа таки отримала повістку ще й із позначкою «Вручити особисто», то вона має зазначити на бланку не тільки прізвище, а й ім’я та по батькові. Знову-таки щоб згодом у суді не виникало суперечок щодо належного повідомлення.

Проте, як зазначають деякі правники, Кабмін не врахував, що згідно зі ст.136 КПК належним підтвердженням вручення повістки є підпис особи, якій вона адресована, про її отримання. А якщо вручити повістку члену сім’ї, це не вважатиметься виконанням вимог КПК.

Утім, внесені зміни не стосуються п.100 правил, де передбачено, що «поштові відправлення з позначкою «Вручити особисто», адресовані фізичним особам, підлягають врученню особисто адресатам або особам, уповноваженим ними на це в установленому порядку». Достатньо працівникам канцелярії суду не забувати проставляти таку додаткову відмітку на рекомендованому листі.

Сторони ж цивільного провадження можна викликати і через членів сім’ї, адже вручення їм повістки згідно з ч.3 ст.130 Цивільного процесуального кодексу вважається належним повідомленням особи.

Інша річ, що нововведення не усувають проблем для самого суду, якщо повістка не була вручена, наприклад, якщо листоноша навіть не дзвонив у двері квартири чи офісу. Адже документи хоч і рухатимуться швидше, проте сенсу в тому буде стільки ж, як і у праці Сізіфа. Але це вже проблеми не Уряду, а законодавця.

Закон і Бізнес