Володимире Сергійовичу, складається таке враження, що деякі сили використали питання розробки й прийняття змін до Основного закону, щоб і надалі розпалювати пристрасті у суспільстві?"Социалистическая Харьковщина", № 74
Особливу прикрість викликає той факт, що усі залучені до конституційного процесу сторони продовжують вперто «гнути свою лінію». Президент, наприклад, поволі просуває ініціативи щодо посилення власних повноважень. Якщо парламентсько-президентська реформа суттєво обмежувала президентські повноваження, то вже зараз Ющенко повертається на шлях засад, що дозволяють йому прибирати все більше важелів влади усіма засобами. Деякі функції Президента розширились, інші йому передано, і перша особа в державі вже виступає ще й як керівник уряду та інститутів виконавчої влади в цілому. Виважити доцільність цих змін, зробити висновки щодо їх відповідності демократичним нормам мала б створена Ющенком Конституційна рада. Але більшість залучених до її роботи юристів та інших фахівців виконують ролі звичайних статистів, які роблять все, що заманеться головному режисерові. Отакі «специ» дедалі маніпулюють з новим пропрезидентським (оновленим) Основним законом. До незгодних з цією лінією не дослуховуються, хоча вони наполягають, що концентрація влади в одних руках призведе до надзвичайно небезпечного і загрозливого для демократії становища. Багато розчарованих взагалі відійшли від марної справи вкочування «сизифового каменя».
Секретаріат Президента запевняв, що цілісний проект Конституції буде завершено до середини квітня. Час «х» настав, але чому нічого не сталося?
Секретаріату не до Конституції - Балога з одного боку «розкручує» нову партію, з іншого - свариться з Кабміном, але робить це по-ієзуїтськи, «підпільно». Однак з подачі головного канцеляриста увійшли у фазу активних бойових дій відносини глави держави та уряду: тижня не проходить, щоб не було скасовано хоча б пари рішень Кабінету Міністрів України. На це голова уряду відповідає нищівною критикою головних канцеляристів, запевняючи, однак, у своїй відданості демократичній коаліції та особисто Президентові, який «уособлює усі демократичні зміни».
Тим часом рейтинг Ющенка падає, а політичний блок, за який він особисто агітував під час дострокової виборчої кампанії, у Верховній Раді підтримують лише з десяток депутатів. Причому такі реалії - не вигадки бютівських чи біло-блакитних соціологів, а гірка для Ющенка правда.
Падіння рейтингу стимулює Президента на сатисфакцію за рахунок посилення власних повноважень. Візьмемо нещодавно прийнятий закон про Кабмін, який перетворює уряд «у хлопчиська для побиття». Так крок за кроком повертається президентсько-парламентська форма правління, а за нею - адміністративна вертикаль влади такого ґатунку, яка може посперечатись не тільки з кумівською системою, але й з «порядком» найтоталітарніших часів. Тобто, відкіля пішли, туди і повернулись. Коли демократичні засади намагаються ущільнити у пляшку радянського виробництва, створюється «коктейль Молотова», такої потужності, що може вибухнути Майдан, якого ми у 2004 й не бачили.
Що може змусити Ющенка переглянути своє ставлення до цього питання?
Тривожний сигнал для Президента вже пролунав. Народні депутати Іван Кириленко та Віктор Швець 11 квітня зареєстрували проект постанови Верховної ради України «Про утворення тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з підготовки та опрацювання законопроекту про внесення змін до Конституції України». Комісія має розробити єдиний проект змін до Основного закону держави, узгодити його з ключовими парламентськими силами, провести через Конституційний суд та забезпечити остаточне його прийняття. Цей проект привертає увагу декількома суттєвими моментами, причому не тільки суто юридичної, але й політичної площини.
Справа в тому, що, як ми вже відмітили, проект постанови подали до парламенту 
Нагадаємо, що була створена аналогічна президентська комісія, яка вже опрацювала свій проект Конституції. А вже на першому її засіданні саме лідер комуністів виступив із найгучнішою критикою на адресу глави держави і його ініціатив.
Але тепер надійшла пропозиція, яку підтримали майже всі парламентські сили. Цей неабиякий момент має змусити Ющенка замислитись над цілою низкою обставин, що несуть ризики особисто для Віктора Андрійовича.
Тобто «дружба проти» адміністративного абсолютизму може об’єднати навіть «майданних» ворогів?
Перед загрозою реінкарнації «культу особистості», замаскованого під президентсько-парламентську республіку з адміністративним засобом управління, партійні еліти дійсно можуть висловити консолідовану волю. Це означає, що парламентський варіант змін до Конституції не просто стане реальністю, а може набрати під час голосування 370-380 голосів. Це рекордні для діючого парламенту показники, особливо зважаючи на те, що прихильники президентського проекту можуть розраховувати на підтримку лише 40-50 депутатів.
«Конституція за Ющенком» отримала поруч з гучною критикою від комуністів й відверте ігнорування - Блоку Литвина. У частині з підписами блоку, якому готували роль «золотої акції», зяє дуже виразний чистий аркуш.
Як не намагається утримати позиції Ющенко, як би не співали дифірамби його фанати, це не перешкодить логічному просуванню України до парламентської республіки. Можливо навіть, що посаду президента буде збережено, але номінативно, та й обиратися він буде у стінах Верховної Ради. Цілком вірогідно, що замість дострокових парламентських виборів, які мріяв провести Віктор Ющенко після ухвалення нової редакції Конституції, можуть відбутися дострокові президентські. На користь подібного розвитку подій говорить те, що члени «об’єднаної» парламентської конституційної комісії вкупі потенційно набирають значну більшість голосів. Вона більше навіть трьох четвертей конституційного складу Верховної Ради України, яка долає президентське вето!
Отже, виходить, що досвід Кучми не працює в нових реаліях, коли відсутня як єдина консолідуюча сила, так і національна ідея. І справа не тільки в тому, що команда Секретаріату не володіє політичним й управлінським мистецтвом і не відрізняється потужними інтелектуальними здібностями. Такими, які допомогли Кучмі привласнити всі важелі управління державою навіть у важкі часи економічної кризи 1994-1996 рр. та гучного «касетного скандалу» 2000-2001 років.
Але Балозі дуже далеко до Медведчука або Табачника, Шлапаку - до Яцуби, головному президентському юристу Пукшину - до його попередника Підпалова. Тому подальша реалізація стратегії «Балоги та Ко» може мати вкрай загрозливі наслідки для Президента особисто - вірогідне навіть дострокове припинення його повноважень.
"Социалистическая Харьковщина", № 16 (50), 18 апреля 2008 г.
Адрес этой страницы: http://npp.com.ua/articles/articles/1071.html