Два цілком протилежних висновки з одної фрази. Адже зміст змінюється залежно від того, в якій частині поставити кому. Майже так зараз вирішується доля України. Від доленосної «коми» в загальноукраїнському реченні залежить не тільки добробут громадян, але й право нашої країни називатись європейською державою.
Ми не випадково приділяємо велику увагу питанням Конституційної реформи, бо Основний закон є базовим для всіх сфер життя будь-якої країни. Ми вже наголошували, наскільки є важливим правильно обрати час, зміст, способи розробки та ухвалення документа такого значення. Але події останнього місяця підтвердили не лише наші прогнози, але й попередження. Бо деякі сили використали питання розробки та внесення змін і доповнень до Основного закону, щоб й надалі розпалювати пристрасті у суспільстві.
Сизифова каменюка
Особливу прикрість викликає той факт, що усі залучені до конституційного процесу сторони продовжують вперто «гнути свою лінію». Президент, наприклад, поволі просуває ініціативи щодо посилення власних повноважень. Якщо парламентсько-президентська реформа суттєво обмежувала президентські права, то вже зараз Ющенко повертається на засади, що дозволяють йому прибирати до рук усіма засобами все більше й більше важелів влади. Деякі функції президента розширились, інші йому передані, і перша особа держави вже виступає як керівник уряду, так і інститутів виконавчої влади в цілому.
Виважити доцільність усіх тих змін, зробити висновки щодо їх відповідності демократичним нормам, - мала б створена Ющенком Конституційна рада. Але більшість залучених до її роботи юристів та інших фахівців виконують роль звичайних статистів, які роблять все, що заманеться головному режисерові. Отакі «специ» дедалі більше маніпулюють з новим пропрезидентським (оновленим) Основним законом.
До незгодних з цією лінією не дослуховуються, хоча вони наполягають, що концентрація влади в одних руках призведе до надзвичайно небезпечних і загрозливих для демократії наслідків. Багато з тих, ким опанувало розчарування, взагалі відійшов від справи на кшталт «сизифового каменя».
Час «Х»
Секретаріат Президента запевняв, що цілісний проект Конституції буде завершено до середини квітня. Час «Х» настав, але нічого не сталося. Секретаріату не до Конституції – Балога з одного боку «розкручує» нову партію, з іншого –свариться з Кабміном, але робить це по-ієзуїтські «підпільно». Однак з подачі головного канцеляриста увійшли у фазу активних бойових дій відносини глави держави та Уряду: тижня не проходить, щоб не було скасовано хоча б пару рішень Кабінету Міністрів України. На це прем»єр-міністр відповідає нищівною критикою по головних канцелярських персоналіях, водночас запевняючи у своїй відданості демократичній коаліції та особисто президентові, який (за урядом – ред.) уособлює усі демократичні зміни.
Тим часом рейтинг Ющенка падає, а політичний блок, за який він особисто агітував під час дострокової виборчої кампанії, у Верховній Раді підтримують лише з десяток депутатів. Причому такі реалії - не вигадки БЮТівських чи біло-блакитних соціологів, а гірка для Ющенка правда.
Падіння рейтингу стимулює президента на сатисфакцію за рахунок посилення власних повноважень. Візьмемо нещодавно ухвалений закон про Кабмін, який перетворює уряд «у хлопчиська для побиття». Так, крок за кроком повертається президентсько-парламентська форма правління, а з нею - адміністративна вертикаль влади такого гатунку, яка може посперечатись не тільки з кумівською системою, але й з «порядком» найтоталітарніших часів. Тобто, звідки вийшли, туди й повернулись.
Отож, коли демократичні засади намагаються, як джин загнати у пляшку радянського виробництва, створюється «коктейль Молотова» такою сили заряду, що може вибухнути Майдан, якого ми у 2004 році й не бачили.
Тривожний сигнал вже пролунав
Народні депутати Іван Кириленко та Віктор Швець 11 квітня зареєстрували проект постанови Верховної Ради України «Про утворення тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з підготовки та опрацювання законопроекту про внесення змін до Конституції України». Комісія має розробити єдиний проект змін до Основного закону держави, узгодити його з ключовими парламентськими силами, провести через Конституційний суд та забезпечити остаточне його прийняття. Цей проект привертає увагу декількома важливими моментами, причому не тільки суто юридичної але й політичної площини.
Справа в тому, що, як ми вже відмітили, проект постанови подали до парламенту особистості, близькі до Юлії Тимошенко, юридичний кістяк команди якої складають такі народні депутати, як Кожем`якін, Портнов, Сас, Соболєв. Буде представлена й Партія регіонів із її політичними локомотивами – Януковичем, Колесніковим, Клюєвим, Єфремовим, Табачником, та юридичною елітою – Лавриновичем та Ківаловим. Від НУНС над Конституцією мають працювати депутати, які останнім часом не приховують свого недвозначного ставлення до Ющенка – Жванія, Стретович, Доній. В парламентській комісії пропонують працювати навіть головному комуністу України.
Нагадаємо, що була створена аналогічна президентська комісія, вона вже опрацювала свій проект Конституції. Так от на першому її засіданні, саме лідер комуністів виступив з найгучнішою критикою на адресу глави держави та його ініціатив. І хоча 15 квітня фракція погодилася не розглядати питання про створення тимчасової комісії щодо внесення змін до Конституції «на прохання соратників коаліції» проблема відкладена до сприятливих часів. Але тепер надійшла пропозиція, яку підтримали майже всі парламентські сили. Цей неабиякий момент має змусити Ющенка замислитись над цілою низкою обставин, що несуть ризики особисто для Віктора Андрійовича.
«Червоні прапорці» для Президента
Отже, перед загрозою реінкарнації «культу особистості», замаскованого під президентсько-парламентську республіку з адміністративними засобом управління, партійні еліти дійсно можуть висловити консолідовану волю. Тобто «дружба проти» адміністративного абсолютизму може об`єднати навіть «майданних» ворогів.
Це означає, що парламентський варіант змін до Конституції не просто стане реальністю, а може набрати під час голосування 370-380 голосів. Це рекордні для теперішнього парламенту показники, особливо зважаючи на те, що прихильники президентського проекту наразі можуть розраховувати на підтримку лише 40-50 депутатів.
«Конституція за Ющенком» отримала поруч з гучною критикою від комуністів й відверте ігнорування – з боку Блоку Литвина. У частині з підписами блоку, якому готували роль «золотої акції», стоїть дуже виразна прогалина.
Як не намагається утримати позиції Ющенко, як би не наспівували дифірамби його фанати, це не перешкодить логічному просуванню України до парламентської республіки. Можливо навіть, що посаду президента буде збережено, але номінативно, та й обиратиметься він буде у стінах Верховної Ради. Цілком вірогідно, що замість дострокових парламентських виборів, які мріяв провести Віктор Ющенко після ухвалення нової редакції Конституції, можуть відбутися дострокові президентські. На користь подібного розвитку подій свідчить те, що члени «об`єднаної» парламентської конституційної комісії вкупі потенційно набирають значну більшість голосів. Це понад три чверті конституційного складу Верховної Ради України, яка долає президентське вето! Отже виходить, що досвід Кучми не працює в нових реаліях, коли відсутні як єдина консолідуюча сила, так і національна ідея.
Справа і не тільки в тому, що команда Секретаріату не володіє політичним й управлінським мистецтвом й не відрізняється потужними інтелектуальними здібностями. Такими, які допомогли Кучмі привласнити всі важелі управління державою навіть у важкі часи економічної кризи 1994-1996 років та гучного касетного скандалу 2000-2001 років. Але Балога не Медведчук чи Табачник, Шлапак не Яцуба, головний президентський юрист Пукшин не дотягає до його попередника Підпалова. Тому подальша реалізація стратегії «Балоги та К`» може мати вкрай загрозливі наслідки для Президента особисто, навіть дострокове припинення його повноважень.
«Крапка неповернення»
Однак цей рубікон лише означився на горизонті. Отже не пізно ще скоригувати свою лінію поведінки таким чином, щоб об`єднати суспільство та політичні еліти навколо загальнодержавних і загальнолюдських цінностей, а саме – демократичного шляху розвитку України, розбудови правової держави, забезпечення реалізації основних прав і свобод громадян.
Що ж для цього треба зробити? На наш погляд, зусилля мають бути зосереджені на двох напрямках:
1. Організаційно забезпечити проведення конституційної реформи.
2. Змістовно наповнити Основний закон.
В організаційній площині потрібно об`єднати зусилля президента і парламенту та створити єдину конституційну комісію на засадах паритетного представництва. Для цього дуже рішучі кроки мають зробити усі дійові особи. Президенту належить скасувати указ щодо створення національної конституційної ради. Зокрема № 1294, від 27 грудня 2007 року та надані в його розвиток наступні акти. А депутатам – взяти на себе політичне зобов`язання не ініціювати створення власних «конституційних комісій».
Доцільно, щоб такий єдиний орган очолила нейтральна, незаангажована особа, яка не претендуватиме ні на президентські, ні на прем`єрські повноваження. Це може бути перший або другий Президент України, або голова Верховного суду. Однак було б хибним повертатись до схеми, яка існувала у 1993-1996 роках, коли конституційний процес очолювали на паритетних засадах Президент Леонід Кучма і Голова Верховної Ради Олександр Мороз. У 1995 році вони від імені своїх гілок влади підписали Конституційний договір. Однак такі аналогії штучні, бо нинішній спікер ще не має тієї політичної ваги, морального авторитету в суспільстві, щоб підписувати щось нарівні з Віктором Ющенком або виступати від імені всього парламенту. У Верховній Раді ще не вивітрилось повітря від кульок, які висіли впродовж місяця в сесійній залі на знак протесту проти підпису Яценюка під славнозвісним «листом трьох»… Саме Арсенія Яценюка «регіонали» виставили в ролі цапа-відбувайла за НАТО, куди ПР й сама повільно втягує країну в той час, як Ющенко активно стимулює вступ до Альянсу.
Крізь терни до зірок
Щоб усунути всі підводні камені, робота конституційної комісії повинна будуватися на принципах максимальної прозорості та відкритості. На неї мають отримати вільний доступ представники ЗМІ, а для самої комісія встановити періодичну звітність про проведену роботу та досягнуті результати.
До підготовки змін до Конституції мають бути широко підключені громадські організації, юридичні, правозахисні, професійні об’єднання і фонди – адже добра професійна порада ніколи не є зайвою. Особливо важливо, щоб весь процес відбувався суворо в рамках правового поля. Залучені до нього політичні сили держави повинні публічно відмовитись від будь-яких намірів використовувати спеціальні технології та нелегітимні методи роботи як у ході конституційної реформи, так під час внесення змін і доповнень до Основного закону держави. Якщо корекція Конституції може бути здійснена у стінах Верховної Ради, то вона буде проходити виключно парламентські процедури (звісно ж, з отриманням схвалення Конституційного Суду). Якщо вимагатиметься проведення референдуму – законодавці приймуть оновлений відповідний закон і не блокуватимуть підготовку і проведення всенародного волевиявлення.
На суворих засадах мають опрацьовуватись положення, що стосуються змісту. Незмінними залишаються структура та принципи побудови Конституції – адже суттєвих зауважень щодо цих питань не було і немає. Так, ми пропонуємо об’єднати в один розділи ІХ «Територіальний устрій України» та Х «Автономна Республіка Крим», а також розділи VІІІ «Правосуддя» і ХІІ «Конституційний Суд України».
Багато корисного дасть професійний публічний постатейний аналіз Основного закону. Саме завдяки цьому виявляться проблемні питання та сформуються можливі варіанти їх розв’язання. Оптимально, коли є вибір з декількох альтернатив.
Щодо змісту конституції важливим є й диференційний підхід. Тобто, треба визначитись, які із проблем є вузькими професійними питаннями. Такими, приміром, як принципи та повноваження органів прокуратури. Щодо вузькопрофесійних питань мають визначатись фахівці, але обов`язково на засадах досягнення консенсусу.
Що стосується проблем, які вимагають досягнення загальнонаціональної згоди, то вони вирішуються в ході загальноукраїнського обговорення. Це позаблоковість або участь у тих чи інших військових альянсах, виборність або призначення суддів. Питання цієї категорії обговорюються на дорадчих референдумах. Водночас президент і лідери парламентських партій повинні взяти на себе політичне зобов’язання не ігнорувати думку народу, як це відбулось з результатами консультативного референдуму 2000 року.
Нагадаємо, що з такою ініціативою про проведення одночасно з достроковими парламентськими виборами 30 вересня 2007 року і дорадчого опитування виступали лідери БЮТ, але зараз про цю ідею ніхто не згадує. Широке ж обговорення Основного закону може проводитись тільки після завершення роботи над текстом змін. Треба стимулювати людей до висловлення своїх міркувань, але без будь-якого адміністративного примусу і абсурдного «тотального одобрямсу». Результати такого обговорення мають бути узагальнені й оприлюднені, усі позитивні моменти не проігноровані, як це буває в таких ситуаціях зазвичай, а враховані. Звичайно з`являтимуться різні пропозиції, навіть з розряду таких, які взагалі недоцільні, а може й абсурдні. Але кожне відхилення пропозицій треба обґрунтувати і публічно пояснити.
Після завершення всенародного обговорення має відбутися обов’язковий постатейний розгляд законопроекту про внесення змін до Конституції за встановленою процедурою у Верховній Раді України. Водночас бажано, щоб цей процес не прискорювався штучними методами (приміром, шантажем про проведення референдуму якщо зміни не будуть ухвалені до певної дати), оскільки головне для Основного закону держави не виграш в часі, а виграш в якості документа.
Лише за цих умов ми можемо сподіватися, що зусилля не пройдуть марно, а українці отримають такий Основний закон, який поважатимуть і безумовно виконуватимуть. Тільки тоді ми можемо сподіватись, що в суспільстві запанує мир і злагода, а політики отримають потужну платформу для спільних дій на благо нашої Батьківщини.
Адрес этой страницы: http://npp.com.ua/articles/articles/1098.html