"Правовий тиждень", № 29 від 15 липня 2008 р.
Автор: Володимир Гошовський, Голова Національної правової палати, народний депутат України IV скликання
Протягом 17 років Україна вибудовує свою правову систему. Реформується законодавство,розробляються зміни до Конституції. Соціально-економічні перетворення вимагають формування професійного, кваліфікаційного правового корпусу, який забезпечував би функціонування та адаптацію чинної законодавчої бази нашої держави до європейських норм та вимог.
Стан сучасної правової освіти
Орієнтується на європейську модель і наша система освіти: впроваджується нова система оцінювання, розробляються різноманітні тести, нові навчальні дисципліни, модернізуються освітньо-кваліфікаційні рівні. Проте чи створює існуюча кількість закладів освіти, які пропонують юридичний фах за «європейськими» стандартами, якісну основу для формування правового корпусу держави?
Заклади вищої освіти щороку переймають дедалі більше елементів ринкових відносин, водночас руйнуючи напрацьований роками досвід радянської системи навчання. Таким чином, маємо ситуацію, за якої на відповідні тенденції – підвищення попиту на фахівців-юристів – наша держава може запропонувати лише перехідну модель вищої юридичної освіти. Оскільки формат нової досі не побудований. Історично в Україні склалося кілька правових шкіл: Харківська – на базі НЮА ім. Я. Мудрого, Київська – на базі юридичного факультету НДУ ім. Т. Шевченка, Львівська – на базі юридичного факультету ЛНУ ім. І. Франка, Одеська – на базі юридичного факультету ОНУ ім. І. Мечникова. Загалом, за даними Міністерства освіти та науки України, в країні функціонують 898 ВНЗ, значна кількість яких готує юридичні кадри за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями. І хоча МОіНУ здійснює в установленому порядку ліцензування, атестацію і акредитацію ВНЗ незалежно від форм власності та підпорядкування, підготовка юридичних фахівців недосконала. Причиною є низькі вимоги Міністерства до матеріально-технічної, навчально-методичної та інформаційної бази «вишів». Так, згідно з Ліцензійним умовами надання освітніх послуг у сфері вищої освіти, затвердженими наказом МОіНУ 24 грудня 2003 р. № 847, забезпечення навчальною літературою вважається стовідсотковим за наявності одного підручника на трьох студентів. Крім того,Міністерство вважає наявність 12 робочих комп’ютерних місць на 100 студентів цілком достатнім для належного функціонування ВНЗ. Не кажучи вже про незначну кількість читальних залів для загального контингенту студентів. Зацікавленість у професії юриста цілком зрозуміла, адже наша держава розвивається, зростає нове покоління молодих людей, котрі мають нові пріоритети, бажають захищати свої права та інтереси, прагнуть певної стабільності, але при цьому не позбавлені авантюризму та певної частки романтики юридичної професії. Перехід до ринкових відносин у системі вищої освіти порушив питання її доступності. Попри те що законодавство закріплює право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних ВНЗ на конкурсній основі в межах стандартів вищої освіти, в житті маємо інше. Загальновідомо, що навколо юридичних факультетів, які вважаються найпрестижнішими у більшості навчальних закладів, створюється такий штучний ажіотаж, що вступ на нього стає ледь не питанням життя і смерті. Тому, нам треба кардинально оновити зміст системи вищої юросвіти.
Необхідні зміни
Система вищої юросвіти на сьогодні взаємодіє з політичними, економічними, культурними та соціальними системами. В цих умовах вона не повинна бути пасивною та підлаштовуватися під існуючі умови, а має бути формуючою інституцією цивілізованої держави. По-перше, слід розробити та реалізувати певні обов’язкові стандарти юридичної освіти з більш високими вимогами до кадрового, навчально-методичного та матеріально-технічного забезпечення освіти. По-друге, навчання на сьогодні має більше орієнтуватися на ринок праці, а тому слід формувати як професійні, так і соціальні навички сучасного студента. Чинна освітня програма не відображає реалій сучасного життя. Юридична теорія має оптимально поєднуватися з практичними заняттями з ораторської майстерності, підготовки процесуальних документів, навчання правилам професійної етики та правової культури. По-третє, визначну роль формування якісної системи вищої юридичної освіти відіграє потенціал науково-педагогічних кадрів. Тому водночас із вдосконаленням набуття юридичного фаху треба забезпечити відповідний рівень компетентності викладацького складу, їх вміння організовувати навчально-виховний процес. А для цього, своєю чергою, потрібні нові інноваційні та інвестиційні програми та нова система підготовки і навчання кадрів. Яким же має бути ідеальний юрист? Кожен роботодавець хотів би бачити у своїй команді розумного, відповідального, досвідченого правника, який вміє аналітично мислити і працювати у команді. Знання кількох іноземних мов,диплом престижного ВНЗ, бажання працювати саме у цій організації – теж, звичайно, відіграють свою роль при отриманні місця роботи. Навіть престижний заклад не забезпечує студенту гарантії швидкої адаптації до реальних умов життя. Отримані знання не знаходять можливості широкого застосування, оскільки початківці мають працювати у недосконалій правовій системі. Завдання професійної юридичної освіти – навчити студентів юридичним технологіям, сформувати світоглядну позицію юриста. Аналіз практичного застосування законів і їх ефективності, розробка пропозицій з удосконалення чинної законодавчої бази України має стати спільною роботою влади, правників та представників системи освіти. Таким чином, можна дати одночасний поштовх процесам вдосконалення законодавчої системи нашої держави та створити оптимальну модель вищої юридичної освіти, яка могла б формувати правовий корпус нашої держави з молодих талановитих юристів із ґрунтовними знаннями.
Адрес этой страницы: http://npp.com.ua/articles/articles/1233.html