ЮРЛIГА, травень 2013 р.
Голова Національної правової палати прокоментувала для ЮрЛіга основні положення та недоліки прийнятого на початку осені Закону про адміністративні послуги.
6 вересня 2012 Верховна Рада прийняла в цілому Закон «Про адміністративні послуги» (законопроект № 9435 ) з урахуванням усіх пропозицій В.Януковича. Цей Закон спрямований на підпис Президенту. Нагадаємо, що раніше він двічі ветувався через наявність зауважень у Глави держави .
Закон про адмінпослуги визначає поняття адміністративної послуги, суб'єкта звернення за такою послугою , суб'єкта надання адміністративної послуги, строків та порядку її надання. Самі адміністративні послуги надаються безпосередньо через центри надання адміністративних послуг за допомогою адміністраторів і / або через Єдиний державний портал адміністративних послуг , на якому вони надаються в електронній формі за допомогою Інтернету.
Істотною перевагою прийнятого Закону є те, що він забороняє суб'єкту надання адміністративної послуги вимагати від звернулася документи або інформацію, що знаходиться у володінні суб'єкта надання адміністративних послуг або державних органів , органів місцевого самоврядування , підприємств , установ або організацій , які перебувають у сфері їх управління . Відтепер суб'єкт надання адміністративної послуги зобов'язаний самостійно отримати такі документи або потрібну йому інформацію, звернувшись до відповідних органів .
Важливо відзначити, що дія Закону не поширюється на суспільні відносини у сфері здійснення державного нагляду ( контролю) , метрологічного контролю і нагляду акредитації органів з оцінки відповідності, дізнання, досудового слідства, оперативно- розшукової діяльності, судочинства, виконавчого провадження, нотаріальних дій, виконання покарань, доступу до публічної інформації , застосуванні законодавства про захист економічної конкуренції, здійснення діяльності, що стосується державної таємниці, придбання прав на конкурсних засадах та набуття прав щодо об,'єктів, обмежених у цивільному обороті.
Право на отримання адміністративної послуги має фізична особа , в тому числі фізособа -підприємець , незалежно від реєстрації його місця проживання або місця перебування, крім випадків, встановлених законом. Юридична особа має право на отримання адмінпослуги або звернувшись за місцем свого знаходження, або у випадках, передбачених, законом, залежно від місця здійснення діяльності або місцезнаходження відповідного об'єкта .
При цьому Закон «Про адміністративні послуги» містить ряд неточностей і недоліків.
По-перше, як це парадоксально не звучить, але в Законі відсутній перелік адміністративних послуг , а також граничний строк їх надання . Частина 2 ст. 5 і частина 2 ст . 10 Закону посилаються на те , що такий перелік і терміни затверджуються окремим законом. Обов'язок підготовки проекту такого закону покладається на Кабінет Міністрів України .
По-друге, Законом не врегульовано розмір і порядок справляння плати за надання адміністративної послуги (адміністративного збору). Цей механізм так само повинен затверджуватися окремим законом , проект якого повинен розробити той же Кабмін.
По-третє, реалізація Закону зажадає колосального часу. Зокрема, для того, щоб Єдиного державного портал адміністративних послуг почав функціонувати, Порядок його ведення повинен бути розроблений і затверджений Кабінетом Міністрів. Він же повинен визначити порядок ведення Реєстру адміністративних послуг. І, нарешті, перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, повинні визначатися окремим законом. І все перераховане вище, звичайно ж, потребують чималих фінансових витрат.
Основна мета прийняття Закону України «Про адміністративні послуги» - відхід від паперової тяганини і втрати часу в державних і місцевих органах , які витрачаються на отримання додаткових і, часто непотрібних, послуг. Якщо ж Закон дійсно запрацює, процедура отримання необхідних документів або послуг суттєво спроститься і покращиться.
Анна Самойленко, голова Національної правової палати
"ЮРЛIГА"
Адрес этой страницы: http://npp.com.ua/articles/articles/2808.html