Надія Рибальченко, юрисконсульт Національної правової палати | Київ | ЮРЛІГА, 02 серпня 2012 р.
Новина від ДАІ стосовно заборони на відеозйомку викликала бурхливі обговорення читачів і різні тлумачення даних норм. У зв'язку з цим ми звернулися за коментарем до юриста, що спеціалізується в сфері правового забезпечення дорожнього руху.
У правовій позиції МВС щодо законності фіксації дій співробітників ДАІ на відеокамеру відбулися зміни. Згідно з листом Державної автомобільної інспекції від 20.07.2012 № М-387зі, всі громадяни, які знімають роботу «даішників», будуть покарані у вигляді 15 діб адміністративного арешту. (Про це ЮРЛІГА повідомила вчора в матеріалі «За відеозйомку співробітників ДАІ будуть залучати до адмінвідповідальності?").
Залучення в такій ситуації до відповідальності по ст.185 КпАП є досить проблематичним, вважає адвокат Вадим Володарський. І тому є декілька причин: ?
«Перш за все, потрібно знати, що відповідальність за цією статтею може наставати лише в тому випадку, якщо сама вимога або розпорядження співробітника міліції було законним. Наскільки законним воно може бути в такій ситуації? По-перше, як уже говорилося під час обговорення даної проблеми, посадова особа (а співробітники ДАІ ставляться до таких) - не той суб'єкт, щодо якого можна говорити про порушення недоторканності приватного життя.
На роботі життя у нього не приватна. І саме на такій позиції стоїть Конституційний Суд України у своєму рішенні від 20.01.2012. Більше того. У рішенні щодо використання в якості доказів аудіо-і відеозаписів та фото спеціально зазначено, що не всі відомості можуть охоронятися законом».
Згідно з частинами першою, другою ст.32 Конституції, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Конституційний Суд України у пункті 1 резолютивної частини рішення від 30.10.1997 № 5-зп (справа К.Г.Устименка) зазначив, що до конфіденційної інформації, зокрема, відносяться відомості про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я я , дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані). Про неможливість держорганів втручатися в особисте і сімейне життя людини, а також безпідставно отримувати відомості особистого характеру КСУ зазначив у підпункті 4.2 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 6 жовтня 2010 року N 21-рп/2010 у справі про корупційні правопорушення та введення в дію антикорупційних законів.
Очевидно, що відеозапис дій співробітника ДАІ з виконання посадових обов'язків не порушує цих прав, вважає В.Володарскій. Цим же рішенням встановлено, що приватна зйомка може служити доказом у кримінальній справі, так само як і зйомка камерами відеоспостереження. Якби такі зйомки були незаконними спочатку - вони б були неприпустимим доказом.
Таким чином, зйомка (в тому числі, і роботи ДАІ) при відсутності ознак оперативно-розшукової діяльності не є порушенням. У разі вчинення працівником ДАІ правопорушення відеозапис може використовуватися як доказ. Проведення приватної відеозйомки само по собі не є незаконним. Крім цього, прямої заборони на неї також немає в законі. А відповідно до ст.19 Конституції, посадові особи мають право діяти тільки в межах, способом і в порядку, прямо передбачених законом. Норми, яка б прямо давала повноваження вимагати припинити зйомку, по суті, не існує, роз'яснив адвокат. «Судова перспектива таких справ є вкрай сумнівною. З урахуванням того, що розглядаються справи за ст.185 КпАП саме судами. Навряд чи судді будуть підтримувати трактування закону, з якою виступила в даному випадку ДАІ. По крайней мере, способи захисту в цій ситуації існують і базуються саме на законі. Крім того, варто згадати ст.307 ГК України. З урахуванням презумпції згоди на зйомки в публічному місці навіть для "приватних громадян", не кажучи про посадових осіб. Ця сфера винесена за межі регулювання адміністративним законодавством.
Між іншим, у разі незаконного затримання громадянин може, в свою чергу, звернутися до суду з позовом до органу міліції та вимагати відшкодування заподіяної йому шкоди », - підсумував експерт.
Юрисконсульт Національної правової палати Надія Рибальченко має спільну думку з колегою.
"Стаття 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення дійсно передбачає, що злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків загрожує штрафом у розмірі від 136 до 255 гривень, або громадськими або виправними роботами, або адміністративним арештом терміном до 15 діб.
У той же час стаття 307 Цивільного кодексу України говорить, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле-чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання допускається, якщо вона здійснюється відкрито на вулиці, зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Зйомка фізичної особи на фото-, кіно-, теле-чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди такої особи, може бути проведена лише у випадках, передбачених законом.
При цьому слід врахувати, що лише Конституційний Суд України наділений повноваженнями щодо тлумачення Конституції України та законів України. Рішенням від 20.01.2012 року Конституційний Суд України роз'яснив, що перебування особи на посаді, пов'язаній із здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки. Відповідно, оскільки інспектор ДАІ при виконанні своїх службових обов'язків є посадовою (публічним) особою, його дії повинні бути відкритими і гласними.
Тому лист Управління державної автомобільної інспекції МВС України від 20.07.2012 року № М-387зі суперечить чинному законодавству України, а заборона фіксації дій співробітника ДАІ на фото-та відеокамеру є незаконним".
Адрес этой страницы: http://npp.com.ua/articles/comment/2654.html