Одним із предметів розгляду в листі Вищого спеціалізованого суду України від 05.12.2011 р., яким викладено позиції Верховного Суду щодо застосування окремих норм матеріального права, стала правова природа мирової угоди.
Так, ВСУ вважає неправильними висновки судів про те, що мирова угода, затверджена судом, не може вважатися зобов'язанням у цивільно-правовому сенсі, оскільки його висновок, затвердження і виконання регламентовано положеннями процесуального законодавства та Закону "Про виконавче провадження".
Таким чином, Суд підкреслює, що мирова угода є цивільно-правовим зобов'язанням, а якщо воно має грошовий характер, то до нього можна застосовувати норми статті 625 ЦК, що передбачають відповідальність за невиконання грошового зобов'язання.
ВСУ також звертає увагу на те, що статтею 625 ЦК права кредитора на звернення до суду за захистом свого права, коли грошове зобов'язання не виконується і після рішення судом питання про стягнення основного боргу, не обмежуються.
Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з ухваленням судового рішення або відкриттям виконавчого провадження за його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань і не виключає відповідальності за порушення строків розрахунків.
ЛІГА: ЗАКОН
Адрес этой страницы: http://npp.com.ua/news/2465.html