Верховний суд України своєю постановою від 4 липня 2012 прийнятим в порядку перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року встановити, що для підвищення процентної ставки необхідне обов'язкове підписання письмової угоди, якщо дана умова передбачено договором.
У зв'язку з цим позичальники отримали реальний шанс оскаржити неправомірні дії банків пов'язані з одностороннім підвищенням процентних ставок. При цьому не буде вже мати значення, чи оплачував позичальник платежі за підвищеною ставкою, чи ні.
Головна умова для отримання позитивного рішення - це наявність в договорі пункту про обов'язкове підписання додаткової угоди стосується підвищення процентної ставки і дотримання даної умови договору фінансовою установою. Крім того, важливим є також факт одержання безпосередньо позичальником повідомлення про підвищення процентної ставки. А саме по собі внесення платежів за підвищеною ставкою полягає не в згоді з її підвищенням, а в бажанні дострокового погашення кредиту.
Позиція ж банку полягає в тому, що раз позичальник оплачував кредит з підвищеною процентною ставкою то згідно з ч. 2 ст. 642 ГК України, він погодився з підвищенням. Однак, дана правова позиція є помилковою, і на це було вказано Верховним судом України вже не в перший раз. Так, у своїй постанові ВСУ від 23.05.2012 № 6-41цс12 за аналогічним делуВСУ виклав правову позицію, яка полягає в наступному:
вирішуючи спір про правомірність дій банку щодо зміни умов кредитного договору в частині збільшення розміру процентної ставки, необхідно перевірити було передбачено таке збільшення раніше укладеним договором кредиту, були виконані банком всі умови договору в цій частині і дотриманий порядок узгодження цього питання з боржником. У випадку, коли для цього передбачено обов'язкове укладення угоди зі зміни договору в письмовій формі, слід враховувати вимоги статей 629, 639, 1055 ЦК України.
Тому позиція банку без наявності письмової угоди та підтвердження про повідомлення позичальника про підвищення процентної ставки досить слабка.
У свою чергу, якщо позичальник не отримував повідомлення, не підписував додаткову угоду і до того ж здійснював оплати єдиним платежем без поділу на оплату відсотків і тіла кредиту, то його позиція про бажання достроково погасити кредит і не бажанні підвищувати процентну ставку повинна бути прийнята судом.
Зазначу, що в період кризи практично 90% банків замість того, щоб знайти з позичальниками спільний шлях виходу з кризової ситуації, - підвищили процентні ставки, тим самим ще більше ускладнивши важке матеріальне становище позичальників. Так, якщо Укрсоцбанк підняв ставки по валютних кредитах на 1,5%, то наприклад Приватбанк по гривневих кредитах підняв ставку в двоє з 15% до 30%. Подібні дії зробили Універсалбанк і Альфа-банк. Тому тепер не варто дивуватися такій великій кількості проблемних кредитів. Єдине, що дивує, так це те, чому банки в даному випадку називають позичальників недобросовісними і такими, які намагаються ухилитися від виконання кредитних зобов'язань.
Процентні ставки підвищили практично 90% банків, переклавши на позичальників, крім валютних ризиків, ще й ризики по недоотримання прибутку.
На сьогоднішній момент в судах знаходиться досить велика кількість позовів про визнання протизаконним підвищення процентної ставки. Крім того, у зв'язку зі збільшенням процентної ставки без згоди поручителів, багато банків зіткнулися з тим, що саме в цьому зв'язку договори поручительства припинили свою дію, з чим на сьогодні пов'язано також велику кількість позовів.
Крім цього, варто зазначити, що підняття процентної ставки в період кризи навіть за наявності письмової згоди позичальника також досить успішно оскаржується. І це пов'язано з тим, що згідно ст. 233 Цивільного кодексу угода, укладена особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнана судом недійсною незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. Позичальники використовують той факт, що в разі не згоди зі збільшенням процентної ставки у кредитора виникає право достроково вимагати повернення всієї суми заборгованості, а також право звернутися з позовом про звернення стягнення на заставне майно, в більшості випадків яким виступає єдине житло.
ЮРЛІГА
Адрес этой страницы: http://npp.com.ua/news/2634.html