Внесено зміни до постанови Пленуму від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України». Зазначено, що позовні заяви про обов'язок перерахувати грошові кошти відповідно до договору банківського рахунку ставляться до заяв майнового характеру і оплачуються судовим збором відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону «Про судовий збір».
Роз'яснено, що суд може перевірити зарахування судового збору в спецфонд Державного бюджету, використовуючи способи, передбачені ЦПК, зокрема, отримати таку інформацію від територіальних органів казначейства, яким збір перераховано від позивача або особи, яка подала апеляційну (касаційну) скаргу чи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
У позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову і визначається сума судового збору, що підлягає сплаті: для нерезидентів (за їх бажанням) - в іноземній валюті, для інших платників - в гривнях. Якщо день подачі позову не збігається з днем сплати судового збору (збір сплачується раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого НБУ саме в день сплати, а не в день подання позову.
Також уточнено, що у разі зменшення розміру позовних вимог надмірно сплачена сума судового збору підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила.
У разі об'єднання позовних вимог майнового характеру відповідно до 58 ГПК, а також у випадках подання позовної заяви кількома позивачами до одного чи кількох відповідачів судовий збір обчислюється із загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно частки заявлених кожним з них вимог окремим платіжним документом. Якщо до господарського суду звертаються кілька позивачів з вимогою немайнового характеру до одного чи кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірі, передбаченому підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.
Законом передбачена сплата судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, оспорюється все рішення (постанова) суду в цілому або його частину. Підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону визначено розмір ставки судового збору з апеляційної і касаційної скарг на постанову господарського суду, а саме один розмір мінімальної заробітної плати.
У зв'язку з тим, що Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким стаття 5 Закону «Про судовий збір» (пільги по сплаті судового збору) викладено в новій редакції набрав чинності з 01.09.2015, судам слід врахувати наступне. Законом позбавлені пільг по сплаті судового збору, зокрема, державні органи та органи місцевого самоврядування, тому в разі подання ними позовних заяв, апеляційних або касаційних скарг, заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з 01.09.2015 і надалі, такі органи зобов'язані платити відповідний судовий збір. У разі подання позовних заяв, апеляційних або касаційних скарг, заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з 01.09.2015 розмір судового збору визначається відповідно до Закону в редакції від 22.05.2015 № 484-VIII. Відповідне положення застосовується також до скарг і заяв, які подаються у справах, рішення суду першої інстанції в яких прийнято до 01.09.2015. Розмір судового збору в разі подання апеляційних або касаційних скарг, заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, судовий збір за подачу позову в яких було сплачено до 01.09.2015, розраховується виходячи з суми судового збору, сплаченого при подачі позову. Цей розмір не підлягає перерахунку відповідно до нових ставок. При цьому якщо платник збору був звільнений від обов'язку платити судовий збір (до 01.09.2015), то в разі подання зазначених скарг і заяв після зазначеної дати розмір судового збору визначається залежно від ставки судового збору, яку повинен сплатити платник до 01.09.2015 при відсутності у нього пільги із сплати такого збору.
Перелік підстав повернення судового збору є вичерпним. У їх числі зазначено закриття (припинення) провадження, в тому числі в апеляційній і касаційній інстанціях. Враховуючи спосіб формулювання даного положення, поняття закриття та припинення слід вважати тотожними. При цьому слід враховувати, що в разі припинення провадження у справі в апеляційній чи касаційній інстанції з підстав, передбачених пунктами 1 і 1-1 статті 80 ГПК, повертається сума судового збору, сплачена у всіх інстанціях. У разі припинення провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову, коли така відмова прийнята господарським судом (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК), сплачені суми судового збору не повертаються.
Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів при наявності клопотання сторони або іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору.
Враховуючи те, що ЦПК не передбачено застосування господарським судом закону за аналогією (у здійсненні господарського судочинства), при визначенні сум судових витрат не підлягають застосуванню за аналогією приписи Закону «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» і постанова Кабінету Міністрів від 27.04.2006 № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».
Сайт "ЮРЛИГА"
Адрес этой страницы: http://npp.com.ua/news/3384.html