Опубліковано постанову Верховного Суду України, прийняту на спільному засіданні судових палат з цивільних та господарських справ 14 вересня 2016 року по справі №6-2588ці15 за позовом прокурора в інтересах держави в особі сільради до особи, що зайняла землю під розміщення комплексу нежитлових споруд про відшкодування збитків, спричинених використанням земель без правовстановлюючих документів.
При
розгляді була сформована наступна правова позиція.
За змістом
статті 157 ЗК відшкодування збитків власнику землі та землекористувачам
здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни
та юридичні особи, що використовують земельні ділянки, а також органи
виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи,
діяльність котрих обмежує права власників та землекористувачів або погіршує
якість земель, розташованих в зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного
і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та
іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збиків
власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів.
Відповідно
пункту 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і
землекористувачам, затверджено постановою Кабінету Міністрів від 19 квітня 1993
року №284 власникам землі і землекористувачам відшкодовуються збитки,
спричинені, зокрема, неотримання прибутків в зв'язку з тимчасовим
невикористанням земельних ділянок.
У
відповідності з пунктом 3 Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників
землі і землекористувачвс, в тому числі орендаторів, включаючи і неотримані
доходи, якщо вони обгрунтовані.
При цьому
неотриманий прибуток - це прибуток, котрий міг би отримати власник землі,
землекористувач, в тому числі орендодавець, із земельної ділянки із
котрої він не отримав в результатті його вилучення (викупу) або
тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її
в непридатність для користування за цільовим призначенням в результаті
негативного впливу, викликаного діяльністю підприємств, установ, організацій та
громадян.
З аналізу
наведених норм випливає, що користування земельною ділянкою без
правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права отримати дохід у
вигляді орендної плати за землю, котрий він міг би отримати, якщо б його право
не було порушено.
Отже, у
випадку неукладення договору оренди, суперфіцію або інших угод як правових
підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові
наслідки, передбачені статтею 157 ЗК і Порядку.
Сайт
"ЮРЛИГА"
Адрес этой страницы: http://npp.com.ua/news/3729.html