Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що критеріями розмежування справ цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктивний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Позовні вимоги до декількох відповідачів, серед котрих є хоча б одна фізична особа, повинні розглядатись в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов'язані між собою та від вирішення одного з них залежить вирішення інших вимог.
Загальні суди розглянули позов кредитора-юрособи до юрособи-боржника та фізособи-поручителя, котрі несли солідарну відповідальність за кредитним договором. Постанова по справі №569/2749/15-ц (провадження №14-123цс18) була винесена 30 травня 2018 року.
Велика Палата вирішила, що спір повинен був розглядатись в порядку цивільного судочинства, оскільки його рішення за правилами господарського процесу в частині позовних вимог до боржника - юридичної особи, а за правилами цивільного судочинства - в частині позовних вимог до поручителя, котрий є фізичною особою та несе солідарну з боржником відповідальність, порушує принцип повноти, всесторонності та об'єктивності виявлення обставин справи, оскільки дослідження тих самих предмета та підстав позову здійснювались судами різних юрисдикцій.
Велика Палата вважає, що захист прав кредитора за його позовом до боржника в межах одного виду судовчинства є більш прогнозованим та відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускається роз'єднання вимог кредитора до сторін солідарного обов'язку в залежності від суб'єктивного складу останнього.
Така правова позиція вже висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 13 березня 2018 №14-40цс18, 21 березня 2018 №14-41цс18 та від 25 квітня 2018 №14-74ці18.
Сайт "ЮРЛИГА"
Адрес этой страницы: http://npp.com.ua/news/3966.html